Для Вас, педагоги!

Навчальні цікавинки

Lego-технології у корекційно-розвивальній роботі з дітьми

Lego-технології забезпечують високу якість освіти дітей, дозволяють організовувати ігрову, проектну, дослідницьку та творчу діяльність з дітьми і збагачують предметно-просторове розвиваюче середовище в закладах освіти та в сім'ї. Набори  LEGO зарекомендували себе в усьому світі як освітні предмети, що відповідають найвищим вимогам гігієнічності, естетики, міцності і довговічності. В силу своєї педагогічної універсальності вони виявляються найбільш переважними наочними посібниками та розвиваючими іграшками.

При використанні LEGO-технологій в роботі, можна відзначити деякі переваги їх перед іншими, інноваційними конструктивно-ігровими прийомами, використовуваними для розвитку мовлення дітей:

    З виробами з конструктора LEGO дитина може грати, торкатися їх, не ризикуючи зіпсувати. Конструктор безпечний: немає ризику порізатися, проковтнути отруйний хімічний склад, наприклад, клей. У дитини руки залишаються чистими, а прибрати вироби можна легко і швидко.

    При використанні конструктора LEGO у дитини виходять барвисті і привабливі конструкції незалежно від наявних у нього навичок. У неї виникає психологічний стан успіху.

    У роботі з конструктором у дитини виникає почуття безпеки, так як конструювання - це світ під його контролем.

    Конструктор LEGO не викликає у дитини негативного ставлення і вся  корекційна робота сприймається ним як гра.

    Оскільки конструктор можна розташувати не тільки на столі, але і на підлозі, на килимі, і навіть на стіні, дитині під час заняття немає необхідності зберігати статичну сидячу позу, що особливо важливо для соматично ослаблених дітей.

    Робота з LEGO дозволяє розкрити індивідуальність кожної дитини, долати його психологічні труднощі, розвинути здатність усвідомлювати свої бажання і можливість їх реалізувати.

Перспективність застосування даних методів і прийомів знаходиться в прямій залежності від розробки належного методичного оснащення, без якого вони не можуть повноцінно використовуватися в освітньому процесі.

Основою корекційної роботи з застосуванням LEGO-технологій є конструювання декорацій, відтворення дій персонажів з озвучуванням, конструювання моделей з подальшим їх описом, а також використання сконструйованих моделей для розвитку лексико-граматичної складової мовлення.

Робота по лексичним темам за допомогою LEGO-конструктора, що має широкий вибір наборів, дає можливість дітям запам'ятовувати нові слова, використовуючи тактильний і зоровий аналізатори. Накопичення словника у таких дітей відбувається через побачене і усвідомлене (лексичні теми можуть бути різноманітні, наприклад, «Мій будинок» «Ми в космосі», «Парк розваг», «Веселий зоопарк»).

Використання LEGO-технологій в корекційно-розвивальній роботі дає можливість здійснювати корекцію з найбільшим психологічним комфортом. Робота над переказом, діалогом, розповідь стає більш ефективною. Переказ розповіді не по сюжетній картинці, а по об'ємному способу декорацій з конструктора, допомагає дитині краще усвідомити сюжет, що робить переказ більш розгорнутим і логічним. При цьому робота над зв'язним мовленням ведеться в порядку зростання складності, з поступовим спаданням наочності.

Діти із задоволенням включаються в гру, орієнтовану на переказ або створення нових казок, особливо з використанням персонажів, створених за допомогою конструктора.

Разом з дітьми можна брати участь у створенні конструкцій, при цьому відбувається обговорення власних дій або використання відображеної мови. Працюючи з конструктором, добре відпрацьовувати граматичні конструкції: узгодження числівників з іменниками (скільки в твоєму будиночку віконець? Скільки ягідок на кущику? Як гарчить лев? У твоєму зоопарку багато кого?).

Конструюючи фігури тварин, діти вчаться виділяти частини цілого і відпрацьовувати відмінкові закінчення («Кошеня без чого?» - «Без хвоста»). Складання частин різних тварин допомагає розвивати розуміння утворення складних слів. Наприклад: гра «Веселий зоопарк», де з'єднується голова слона і тулуб жирафа і виходить слоножираф, левослон, зеброжираф).

Застосування LEGO на заняттях позитивно відбивається на якості корекції і навчання, так як сприяє:

- розвитку лексико-граматичних засобів мовлення в рамках певних тем;

- формування граматичної складової мовлення (відпрацювання навичок узгодження числівників з іменниками, прикметників з іменниками в роді, числі і відмінку, словотвору дієслів з використанням різних приставок, утворення складних слів);

- формування і розвитку правильного тривалого видиху. До речі, чим химерніші декорації для даного етапу роботи, побудовані самою дитиною, тим жвавіше проходить ця робота;

- постановці і автоматизації звуків в ході гри (вибудовування «чарівних» сходинок, драбинок, доріжок, за якими дитина «проходить», називаючи відповідні склади і слова);

- формування графічного образу літер під час навчання грамоти, а також розвитку тактильних відчуттів, граючи з закритими очима на дотик;

- оволодіння звуковим та складовим аналізом і звуковим складом слів (застосовуються кубики з традиційним колірним позначенням голосних, твердих і м'яких приголосних);

- формування просторової орієнтації, схеми власного тіла (класична профілактика порушень письма);

- розвитку і вдосконалення вищих психічних функцій (пам'яті, уваги, мислення);

- тренуванні тонких диференційованих рухів пальців і кистей рук (має стимулюючий вплив на розвиток мовно-рухових зон кори головного мозку, що в свою чергу стимулює розвиток мовлення).

Отже, робота з розвитку мовлення із застосуванням Lego-технологій робить корекційно-розвивальну роботу більш результативною. Діти сприймають заняття як гру, вона не викликає у них негативізму, привчає дітей до уважності, посидючості, точному виконанню інструкцій. Це допомагає кращому засвоєнню матеріалу. Чим різноманітнішими будуть прийоми та методи навчання дітей, тим успішнішим буде навчально-виховний процес. 

ВАШІЙ УВАЗІ, ШАНОВНІ КОЛЕГИ! 

СПОСОБИ ЗАПАМ'ЯТОВУВАННЯ ВІРШІВ ДЛЯ ДОШКІЛЬНЯТ 

Заучування віршів — це не лише спосіб тренування памʼяті. Дитина одночасно поповнює свій словниковий запас, тренує вимову та уяву. Так, нудне на перший погляд заняття - насправді дуже корисне. Тому психологи радять вчити з малюком якомога більше цікавих йому віршів. Пропонуємо кілька класичних і оригінальних методик швидкого запамʼятовування.

Коли вже час? Оптимальним віком вважається 4-5 років: малюк уже достатньо добре вміє говорити, володіє уявою та може всидіти на одному місці. Звісно, цей показник умовний: хтось у 3,5 роки вражає памʼяттю, а хтось навіть у школі не може вивчити 4 рядки. Якщо ваша дитина не схильна саме до вивчення віршів, спробуйте інші техніки розвитку памʼяті.

Чому віршам приділяють так багато уваги?

1.                Виробляється вміння сприймати та обробляти інформацію.

2.                Збільшується словниковий запас.

3.                Тренується уява за допомогою побудованих образів і асоціацій.

4.                Покращується дикція.

Починати варто з коротких уривків. Для першого разу вистачить дворядкової скоромовки чи чотиривірша. Обирайте вірші з дитячих книжок, які відповідають віку вашої дитини.

Основна складність у вивченні віршів — це робота памʼяті. Діти всотують інформацію, як губки. Проте в їхній мозок потрапляють і зовсім непотрібні речі. Часто малюки не можуть запамʼятати літери, проте кілька днів наспівують рядки з почутої на радіо пісні. Якщо вірш буде надто складним, станеться інформаційне перевантаження: малюк просто не зможе запамʼятати його, навіть якщо сильно цього хотітиме.

Основні способи швидкого запам’ятовування віршів

До класичних способів належать усім знайомі техніки:

1.                Повторення. Малюк просто повторює рядки за мамою чи татом (якщо не вміє читати). Так він їх запамʼятовує. Далі рядок за рядком відбувається нашарування. Підходить дітям-аудіалам, які добре сприймають інформацію на слух.

2.                Переписування. Чудовий метод для людей з фотографічною памʼяттю. Достатньо кілька разів переписати вірш, і він відкладеться в голові як знімок. Звісно, для цього методу дитина має вміти писати.

3.                Аналіз змісту. Детальний розбір сюжету сприяє швидкому запам’ятовуванню. Треба встановити послідовність появи нових образів, дій тощо. Коли дитина розуміє суцільний сюжет, їй легше запамʼятати послідовність і не губити рядки чи окремі слова.

4.                Читання вголос. Чудова методика для дітей зі слуховою памʼяттю. Їм необхідно лише кілька разів прочитати вірш зі збереженням інтонації. Тоді, декламуючи його, вони ніби чутимуть власний голос, який розповідає рядки. Але необхідно, щоб малюк уже вмів читати з інтонацією.

Ці методи можна комбінувати, тоді шанси на успіх стають вищими. Проте з часом ви визначите оптимальний спосіб, який підходить саме вашій дитині. Дамо прості поради для заучування віршів різного розміру.

·                     Для коротких віршиків. Намагайтеся виділити достатню кількість часу, щоб вивчити відразу хоча б чотиривірш. Перш ніж вчити його, неодмінно запитайте в дитини, чи зрозуміла вона всі слова і смисл тексту. Вчіть рядок за рядком, кожного разу повторюйте з початку. Одразу заучуйте вірш з інтонацією та виразністю. Короткі уривки добре вивчаються на слух, підходять для читання вголос, саме тому їх обирають для наймолодших.

·                     Для довгих уривків краще використовувати комбінацію методів: аналіз змісту, читання вголос і про себе, переписування. Дітям дошкільного віку краще не вчити завеликі вірші зі складними словами та реченнями. Важливо, щоб частини тексту сприймалися як одне ціле, тому можна поекспериментувати з оригінальними способами заучування.

З дітьми можна вчити й прозу, проте вона складніше сприймається ними. Починати вчити прозові уривки з малюком слід лише тоді, коли він може легко впоратися з віршованим текстом. Якщо з цим ще є проблеми, краще відмовитися від прози.

Трохи творчості: оригінальні методики запам’ятовування

Для прикладу візьмемо чотиривірш з веснянки Тамари Коломієць:    

  Ішла весна-красна

у синій хустинці.

                                                        Несла весна-красна

                                                          у скриньці гостинці.

Малюємо вірш. Надрукуйте текст вірша. Розберіть кожне слово на образи. Зобразіть увесь уривок у вигляді послідовних малюнків. У нашому випадку перші рядки виглядатимуть приблизно так: малюнок дівчини, яка йде дорогою, можна зобразити її червоною (красна); синя хустинка; далі дівчина зображена зі скринькою; наступний образ — відкрита скриня з солодощами.

Переваги:

·                     творчий і захопливий процес, який зацікавить дитину;

·                     розвиває уяву;

·                     тренує моторику.

Недоліки:

·                     потребує багато часу;

·                     підходить не для всіх віршів.

Метод Цицерона. Його ще називають методом кімнати. Суть полягає в тому, щоб «розставити» кодові слова в різних місцях приміщення (за годинниковою стрілкою). Потім це допоможе згадати вірш, обводячи поглядом кімнату, і не забути жодного слова.

Наприклад, уявімо, що з одного кутка кімнати йде заквітчана дівчина. Трохи далі вона одягає синю хустку. З тумби чи столу вона бере важку скриньку з цукерками й несе її до слухачів. Також «зачіпки» можуть бути статичними: просто синя хустка на столі, скринька, повна цукерок, на підлозі тощо.

Основні правила:

·                     спочатку прочитати вірш 5-6 разів;

·                     виокремити важливі образи;

·                     дотримуватися розподілу образів (1 місце = 1 образ).

Перевага методу полягає знов-таки в його незвичності. Якщо дитина має візуальну чи образну памʼять, цей спосіб їй точно сподобається. Головний недолік — потребує багато часу, бо треба пояснити, як працює метод Цицерона.

Асоціації. Основне завдання — вигадати кумедні, незвичні, перебільшені образи, повʼязані з текстом. Відзначимо, що цей спосіб підходить для старших за віком дітей (приблизно 5-6 років). Для аналізованого чотиривірша можна вигадати кумедну асоціацію: іде дівчина, з неї постійно злітає синя хустка, а скринька з гостинцями виявляється порожньою. Якщо дитина запамʼятає, що все має бути навпаки, метод спрацює.

Переваги:

·                     дуже креативний спосіб, що стимулює творчі здібності;

·                     розвиває уяву;

·                     можна швидко вивчити вірш зі складним сюжетом.

Недоліки:

·                     діти не одразу створюють вдалі асоціації, тому потрібна допомога дорослих;

·                     може не спрацювати з віршами, які містять надто абстрактні образи.

З вивченням віршів напам’ять не вийде розпрощатися до кінця школи. Тому, щоб полегшити дітям дану роботу, слід використовувати різні методики. І починати вчити короткі вірші бажано вже з 4-х років, тим паче що це заняття можна перетворити на цікаву і корисну розвагу для дитини будь-якого віку! 

Консультація для Вас, ПЕДАГОГИ! 

Мовні вправи для дошкільнят, які сприяють успішному оволодінню рідною мовою 

Розвиток дітей проходить з різною, суто індивідуальною швидкістю. Однак важливо контролювати досягнення дитиною певних вікових цілей, щоб мати можливість вчасно визначати, розвивається вона належним чином чи ні. Наприклад, якщо дитині складно генерувати звуки або вимовляти слова, її необхідно обов'язково показати логопеду. Фахівець зможе визначити, чи є в малюка проблеми зі слухом або проблеми, пов'язані з мовним розвитком. Така інформація дуже важлива, оскільки допомагає батькам об'єктивно оцінити ситуацію та вжити необхідних заходів для усунення проблем. Нижче наводяться ознаки затримки мовленнєвого розвитку в дітей різних вікових груп і методи усунення проблем, включаючи деякі нескладні вправи для розвитку мови, призначені для дітей дошкільного віку.

Ознаки затримки мовленнєвого розвитку в дітей дошкільного віку

Далі наводяться деякі ознаки, на які необхідно звернути особливу увагу в період росту дитини. Обов'язково порекомендуйте батькам звернутися до спеціалістів, якщо в дитини з'являються ці або будь-які інші тривожні ознаки.

Вік	Ознаки затримки мовленнєвого розвитку
2 роки	·                    Погано, ледве вимовляє слова й тільки імітує мовлення, не може вимовляти фрази. ·                    Оперує тільки декількома словами, уживаючи їх знову і знову, не може виражати свої думки за допомогою мови. ·                    Є проблеми з розумінням простих команд.
3 роки	·                    Не вміє спілкуватися за допомогою коротких речень. ·                    Не може пояснити, що він хоче або чого потребує, хоча до цього віку вже повинен це вміти.
4 роки	·                    Не може формулювати речення, що складаються з кількох слів. ·                    Плутається у використанні займенників «ти» та «я».
5 років	·                    Не може дотримуватись указівок, які містять прийменники «на» або «під». ·                    Не вміє правильно вимовляти власне ім'я. ·                    Не може правильно говорити в минулому часі й уникає використання в розмові множини. ·                    Не може розповісти, про що він дізнався в дитячому садку.

 

Вправи на розвиток мовлення для дітей дошкільного віку

1. Дидактичні картки

Дидактичні картки чудово допомагають дітям вивчати звуки, які вони не можуть правильно вимовити. Найкраще перетворити цю вправу на гру й нагороджувати дитину, коли вона правильно вимовляє звуки, проілюстровані на картці. Це не тільки робить вправу більш привабливою, але й мотивує дитину намагатися досягати найкращих результатів.

2. Вправи перед дзеркалом

Дітям із проблемами артикуляції важко вимовляти слова та звуки через невміння правильно рухати ротом для вимови правильного звуку. Вправа перед дзеркалом – це одна з найбільш корисних мовленнєвих вправ для дітей дошкільного віку, яка здатна допомогти вирішити дану проблему. Ви можете навчити вашу дитину правильного положення і руху губ, язика й рота, що необхідно для виголошення певного звуку, демонструючи їх перед дзеркалом. Таким чином, дитина зможе зрозуміти, які рухи їй необхідно виконати, щоб вимовляти звуки та слова.

3. Стриб-скік

Стриб-скік – це весела та проста мовленнєва вправа, яка полягає в повторенні слова, проблемного для дитини у плані вимови, не менше шести разів. У вправі використовуються шість паперових основ, що називаються лататтям, які розкладають на підлозі по всій кімнаті. На них має бути написане слово, вимову якого повинна тренувати дитина. Малюку необхідно вимовляти слово щоразу, коли він стрибає на «латаття». Коли ж він застрибне на шосте «латаття», ви можете нагородити його улюбленими ласощами.

4. Постійно розмовляйте з дитиною

Мовленнєві навички дітей розвиваються швидше, якщо батьки та члени родини постійно спілкуються з ними. Коли люди з близького оточення часто розмовляють з дитиною, а також в її присутності, у неї з'являється можливість слухати нові слова та спілкуватися.

5. Заохочуйте вашого малюка розмовляти

Систематичні бесіди з дитиною – це найкращий спосіб допомогти їй розвинути мовленнєві навички. Інший спосіб досягнення цієї мети полягає в тому, щоб вимовляти назви предметів, на які вказує малюк, заохочуючи його промовляти слова, щоби зрозуміти їхню вимову й запам'ятати. Фахівці вважають, що треба виконувати бажання дітей, тільки якщо вони висловлюють їх словами й намагаються пояснити, чого вони хочуть, за допомогою жестів. Це буде мотивувати дитину шукати шляхи вирішення своїх мовленнєвих проблем, щоб отримати те, що їй потрібно.

6. Повторюйте

У порівнянні з іншими мовленнєвими вправами для дітей дошкільного віку багаторазове повторення слів може здатись батькам роботою, що дуже втомлює, особливо якщо малюк за своєю природою допитливий. Проте це заняття може бути дуже корисним при навчанні розмовної мови. Повторюючи дитині слова, краще вимовляти їх повільно й виразно, щоб вона могла чітко розчути їх і запам'ятати всі фонеми у словах. Щоби полегшити дитині процес запам'ятовування, можна розбивати слова на частини. Спостерігаючи за вашими рухами рота, дитина зможе запам'ятовувати вимову слова, але для цього їй треба бути дуже уважною.

7. Читайте книги разом з дитиною

Один з найкращих способів розвитку мовленнєвих навичок у дітей – це читання. Однак варто подбати про вибір такої книги, яка сподобається дитині. Слід запропонувати дитині відвідати бібліотеку й дозволити їй самій вирішити, які книги їй будуть цікаві, а потім запропонувати батькам купити їх у книгарні. Книги з ілюстраціями подобаються дітям найбільше й дозволяють розмовляти з дитиною під час читання. Намагайтеся простими словами пояснювати малюку, про що говорять ілюстрації, просіть його повторювати слова слідом за вами або ставити запитання, що стосуються малюнків, намагатись відповідати на них разом з вами. Це зробить читання більш продуктивним і цікавим заняттям.

Коли дитині потрібен логопед?

(Як правильно донести інформацію батькам дітей-логопатів)

Існує думка, що до логопеда потрібно звертатися тоді, коли дитина досягне  шестирічного віку та буде йти до школи, а до цього часу вона ще не «виговорилася». Але, насправді, чим раніше дитина буде оглянута спеціалістом-логопедом, тим більша вірогідність виправлення мовлення. Більшість порушень мовлення мають органічну основу, тобто пов’язані з недорозвитком  або особливостями будови артикуляційного апарату  чи  кори головного мозку. А людське тіло розвивається по-різному в різний час життя. Існують вади, які ефективно можна виправити лише до певного віку. Якщо «термін» пропущено, то проблему вирішити буде набагато важче та знадобиться більше часу, щоб виправити ваду або ж звести її до мінімуму. Мовлення, особливо в дитячому віці, дуже швидко розвивається та видозмінюється і на кожен віковий період існують певні мовні норми.

 Наскільки правильно буде розвиватися мовлення в дитини, багато в чому залежить від батьків. В жодному разі не слід перекручувати слова в спілкування з малюком і «сюсюкати». Спілкуватися з дитиною слід нормальною, правильною мовою.  На мовленнєвий розвиток дитини великий вплив також має психологічна обстановка у родині: сприятливо позначається спокійне, доброзичливе спілкування, відсутність криків та скандалів, дотримання режиму дня. Ці умови створюють атмосферу, в якій не виникає ризик розвитку заїкання та неврозів. Цілком нормально, коли дитина у віці 2-5 років продовжує неправильно вимовляти певні звуки та літери. Проте при цьому дуже важливо вчасно зрозуміти, чи недоліки дитячого мовлення є природним етапом розвитку, чи проявом проблем, що вимагають втручання логопеда.  

Мовленнєві норми у розвитку дитини:

2-3 місяці – малюк агукає, сміється, кричить та вимовляє звуки «а», «і», «у».

5-8 місяців – розуміє мову дорослих та повторює за ними звуки, вимовляє окремі однакові склади «ма», «ба», «да».

9-13 місяців – говорить перші слова «мама», «баба», «дядя», об’єднує однакові склади в слова.

До кінця 2 років – знає до трьохсот слів.

До кінця 3 років – знає до тисячі слів, будує короткі нескладні речення. Може перекручувати слова, замінювати одні звуки іншими, вживати граматично неправильні форми слів. Але якщо при цьому батьки розуміють малюка, то причин для хвилювання немає.

4 роки – малюк розмовляє так, що його розуміють оточуючі, знає 2500 слів.

5-6 років – дитина знає до 4000 слів, правильно вимовляє всі звуки, вміє зв’язно і правильно говорити. Виняток для 5 років становить звук «р», який дошкільнята ще можуть не вимовляти. Проте перед школою і ця проблема має бути подолана.

До логопеда потрібно звернутись, якщо:

    У 7-8 місяців малюк не розуміє звернену до нього мову: не реагує на своє ім’я, не повертає голову у відповідь на запитання: «Де мама?», «Де тато?».

    В рік дитина не вимовляє 8-10 слів типу «киць-киць», «ам», «бах». Отоларинголог встановив зниження слуху. Невролог виявив відхилення в тонусі м’язів. Хірург порадив підрізати укорочену під’язикову вуздечку – при відкритому роті кінчик язика не дотягує до піднебіння. Є розщелина піднебіння чи губи («заяча губа», «вовча паща»). Стоматолог виявив аномалії зубощелепної системи; верхня або нижня щелепа надмірно висунута вперед або западає, неправильний ріст зубів.

    У 2 роки дитина не розмовляє окремим словами.

    У 2,5 років немає елементарного фразового мовлення – у спілкуванні з дорослими малюк не об’єднує 2-3 слова. Хоча б «дай пі» (дай пити) чи «тато бі» (тато поїхав).

    До 3 років неправильно відтворює прості ритми типу «тук-тук-тук».

    У 3 роки у дитини зберігається підвищене слиновиділення – під час мовлення тече слина, а малюк її не ковтає.  

    До 3 років не може виконати прості рухи органами артикуляції. Наприклад, висунути язик або утримати губи в усмішці до 5 секунд.

    Після 3 років продовжує спрощувати більшість слів. Наприклад, замість слова «телефон» говорить «тефон». Після 3 років малюк не вживає найпростіші граматичні конструкції (число, рід, відмінок).

    До 3,5 років не розрізняє на слух схожі за звучанням звуки, склади, слова. Наприклад, мишка-миска, гілка-білка.  Розмовляючи,  мимовільно просовує язик між зубами. Не цікавиться навколишнім світом, не ставить запитання. Дитина говорить «в ніс», гугнявить. Розмовляє неемоційно, монотонно, невиразно.

    Якщо в 4 роки у дитини дуже бідний словниковий запас (в нормі близько 2000 слів), вона не може запам’ятати віршик, а також зовсім не розповідає власних історій (при цьому помилки в реченнях, проблеми зі складними звуками – ще норма).

    У 4 з половиною роки не сформована звукова сторона мовлення – не вимовляє звуки або вимовляє їх неправильно. Малюк «захлинається» мовленням, поспішає висловити свої думки. Видиху не вистачає на фразу, добирає повітря посеред слова.

    Якщо в 5-6 років все ще є проблеми із вимовою звуків, в тому числі з сонорними приголосними (звуками «р» і «л»), дитина не здатна описати своїми словами сюжет, зображений на малюнку, або припускається грубих помилок в побудові речення (однак нормою для дітей цього віку є помилки в складних реченнях такі, як непослідовність в розповіді).

    Якщо з’явилися труднощі з початком шкільного навчання (читання, письмо).

Якщо ж істотних мовленнєвих вад у дитини немає, батьки самостійно можуть допомогти дитині виправити недоліки за допомогою різних мовних ігор та вправ, читання вголос книжок, вивчення напам’ять віршиків чи скоромовок. Якщо ж виявлено глибшу проблему, то батьки, не дивлячись на заняття із логопедом,  все одно повинні допомагати дитині вдосконалюватися, адже тільки вони є завжди поряд зі своїм малюком.

 

ЗБАГАЧЕННЯ СЛОВНИКОВОГО ЗАПАСУ ДИТИНИ ЗАСОБАМИ ГРИ 

Більшість дорослих хвилює лише неправильна звуковимова дитини, і дуже рідко звертається увага на недорозвинення лексичної та граматичної ланок мовлення.

Не забувайте про те, що всі сторони мовлення дошкільника формуються, розвиваються й функціонують у єдності та нерозривно пов’язані між собою. Порушення однієї ланки веде за собою недорозвиток іншої, наприклад, недоліки усного мовлення часто проявляються на письмі (тобто дитина пише так само неправильно, як і говорить).

Тому для успішного мовленнєвого розвитку дитини важливо коригувати звуковимову, збагачувати словник, формувати граматичні категорії (рід, число, відмінки, час, вид), зв’язне мовлення та розвивати мислення, увагу та пам’ять. Тільки за таких умов мовлення буде всебічним і сприятиме гармонійному розвитку малюка.

Загальновідомо: чим багатший словниковий запас дитини, тим більш образною, різнобарвною, виразнішою є її мовлення. Чим більше дитина засвоїть і буде використовувати в своєму активному мовленні синонімів, антонімів, порівнянь і багатозначних слів, тим цікавішим співрозмовником вона стане.

Однак просте механічне заучування слів не збагатить активний словник дітей. Лише шляхом кропіткої цілеспрямованої роботи з використанням вправ та ігрових завдань, читання текстів можливо поповнити словник вашого малюка. Для цього вам знадобляться як предметні та сюжетні малюнки, так і різноманітні лото, дитячі журнали та книжки.

Дитина повинна знати назви оточуючих предметів (іграшки, посуд, одяг, меблі тощо), їх призначення, вміти порівнювати предмети між собою і відмічати схожі та відмінні ознаки. Згодом малюк має навчитися виділяти частини предметів і правильно називати їх.

Заняття вдома, вільне спілкування з однолітками та дорослими, читання художньої літератури спонукатиме дитину до висловлювання власних думок, прохань та побажань.

Читаючи казки, вірші чи оповідання, слід звертати увагу дитини на нові, невідомі їй слова, просити її самостійно пояснити, як вона розуміє їхнє значення у певних реченнях чи частинах тексту. Це вчить дитину визначати значення нових слів, спираючись на ті ситуації, у яких вони використовуються. Важливо також, щоб дитина самостійно змогла використати нове слово у власному мовленні. Запропонуйте їй скласти речення або словосполучення із цим словом. Добре, коли дорослі самі створюють ситуації, що спонукають дитину до вживання нових слів. Саме завдяки таким умінням дитина молодшого та середнього дошкільного віку зможе самостійно (іноді навіть без пояснень дорослих) засвоїти більшість слів із мовлення оточуючих.

Для читання добре використовувати різноманітні казки, вірші, оповідання, призначені для дітей молодшого та середнього і старшого дошкільного віку. Це казки про тварин: „Котик і Півник”, „Солом’яний бичок”, „Зимівля звірів”, „Вовк і семеро козенят”, „Лисиця і Журавель”, „Коза-Дереза”, „Три Ведмеді” тощо та народно-побутові казки: „Івасик-Телесик”, „Про мудру дівчину”, „Кривенька качечка”, „Котигорошко”, „Язиката Хвеська”, дитячі вірші, казки та оповідання українських і зарубіжних письменників (Платона Воронька, Павла Тичини, Наталі Забіли, Івана Франка, Лесі Українки, Олега Буценя, Василя Сухомлинського, Петра Ребра, Валентини Каменчук, Миколи Сулими, Івана Неходи, Всеволода Нестайка, Самуїла Маршака, Корнія Чуковського, Тараса Шевченка, Олександра Олеся, Миколи Вінграновського, Богдана Стельмаха, Ярослава Стельмаха, Лесі Мовчун, Костянтина Ушинського, Льва Толстого та ін.).

Пам’ятайте! Словник дитини 4-5 років має бути достатнім для розуміння та висловлювання різноманітних за складністю думок, переживань, роздумів, прохань та навчальної інформації. Наступна серія завдань допоможе збагатити словниковий запас вашої дитини.

Гра „На бабусинім подвір’ї”

Мета: збагатити словник, розвивати слухову увагу.

Запропонуйте дитині назвати останнє слово вірша.

***

У маленького песика тато

вартує подвір’я і хату.

Всю ніч йому син помагав,

як тато вигукував...

(Гав!)

***

Поросятко хоче їсти,

не знаходить собі місця.

Каші я йому зварю,

поросятко скаже...

(Хрю!)

***

Хто нас будить, як будильник?

Ну звичайно, це наш півник.

Він щоранку в курнику

всім кричить...

(Кукуріку!)

***

Ходить котик тишком-нишком,

Упіймав сіреньку мишку.

Сміло вгору хвіст підняв

І промовив гордо...

(Няв!)

                                    І. Січовик

Загадка – це стислий умовний опис когось, чогось, за яким треба відгадати, хто чи що це є. З давніх-давен люди складали загадки про все, що їх оточувало. Загадки інтригують дітей, стимулюють їхню фантазію. Відгадуючи загадки, у дитини розвивається абстрактне мислення та кмітливість, розширюються уявлення про навколишній світ, дошкільник починає розуміти переносне значення слів і висловів.

Відгадай загадки

Скаче двором ІГОГО –

не боюся я його,

бо воно спокійно й мило

з рук моїх травичку їло.

                                       (Лоша)

По двору усеньке літо

ходить дивний КУКУРІКУ.

Він червоний гребінь носить

і на мене оком косить.

                                       (Півень)

Він стояв, хвостом махав.

- Хто такий? – питаю.

- Гав!

І з тих пір усім кажу,

я із ГАВОМ тим дружу.

                                       (Собака)

У клубок скотившись, НЯВ

між клубками ниток спав.

Я йому погладив спинку,

хай співає вуркотинку.

                                        (Кіт)

                               Н. Вернигора

Гра „Назви, хто у кого”

Мета: збагатити словниковий запас дитини словами на позначення свійських тварин та їх дитинчат.

Дорослий показує тваринку і називає дорослу тварину, а дитина показує і називає її дитинчат.

Наприклад: корова – бик – теля, вівця – баран – ягня, кобила – кінь – лоша, кішка – кіт – кошеня, курка – півень – курча, гуска – гусак – гусеня, качка – качур – каченя, індичка – індик – індича.

Потім ролі міняються.

!!!Запропонуйте дитині виправити помилки у віршиках.

Кішка вивела курчат,

квочка миє кошенят.

Песик їсть пахуче сіно,

коник гавка на людину...

                                   І. Січовик

Песик каже: „Мур-мур-мур!

Грітись я піду на мур!”

Ну а киця каже: „Бе!

Гава клюне там тебе”.

А баранчик каже: „Гав!

Позганяв я звідти гав!”.

                                   І. Просяник

Буває, що дитина не хоче займатися, капризує, відмовляється виконувати те чи інше запропоноване вами ігрове завдання. Продумайте та зважте своє ставлення до дитини та вашої роботи. Можливо ви припустилися помилки: підвищили вимоги, використовували занадто складні ігри; залучаючи дитину до ігрової діяльності, користувалися авторитарними методами. І це, звичайно, негативно позначилося на емоційному самопочутті малюка, на його небажанні спілкуватися з вами в процесі гри, на його ініціативності. Проаналізуйте свою тактику і ліквідуйте перешкоди. Запам’ятайте золоте правило організації і керівництва будь-якої діяльності дитини, в тому числі й грою: дитині має бути цікаво й комфортно! Лише за такої умови розвиток усіх сторін особистості малюка буде повноцінним.

Гра „Відгадай”

Мета: збагатити словниковий запас словами на позначення ознак предметів.

Дорослий описує будь-який предмет, не називаючи його. Дитина має відгадати цей предмет.

Потім ролі міняються: дитина складає описову розповідь, спираючись на реальні предмети та картинки, а дорослий відгадує це слово.

Наприклад: довгенька, жовтогаряча, тверда, соковита, гарна, велика, терта, мита, солодка, смачна, сира, корисна...що? (Морква).

Якщо дитина не зможе виконати запропоноване в грі завдання, запропонуйте їй полегшений варіант. Коли ж і він не вдається – відкладіть гру і поверніться до неї завтра. Коли і наступного разу дитина не зможе виконати завдання, не зважаючи на ваші натяки і підказки, докладно поясніть спосіб вирішення, запропонуйте спочатку легший, а потім ускладнений варіант. Через деякий час варто знову повернутися до цієї гри, аби переконатися, що дитина справді добре засвоїла навчальний матеріал.

Гра „Навпаки”

Мета: збагатити словниковий запас словами, протилежними за значенням.

Варіант 1

Дорослий називає слова, протилежні за значенням, і разом з дитиною виконує дії, які підкреслять значення цих слів.

Наприклад: високі ворота – йти на носочках, низькі – нахилившись; важка сумка – йти зігнувшись, легка – розмахуючи руками; мале хлоп’я – йти підстрибуючи, старий дідусь – шаркаючи ногами.

Варіант 2

Поясніть дитині, що є слова, які мають однакове значення (наприклад, журитися – сумувати), а є й протилежні за значенням (сумувати – радіти). Запропонуйте дитині знайти такі слова у віршиках.

Високо летить літак,

А метелик...(низько).

Їдем поїздом далеко,

Машиною...(близько).

***

Встає Петрик дуже пізно,

Ваня встає...(рано).

Тому Ваня вчиться добре,

А Петрик...(погано).   

***

Рибки пливуть, де глибоко,

А діти, де...(мілко).

В роті солодко від меду,

А від перцю...(гірко).

                                  Ю. Рібцун

ЯК АКТИВІЗУВАТИ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ

На сучасному етапі розвиток мовлення і мислення є одним з основних завдань виховання дошкільників. Мислення і мовлення взаємозв'язані. Поглиблення і вдосконалення думки безпосередньо впливає на її словесне оформлення. І навпаки, чіткість мовлення робить зрозумілішою висловлену думку.

Для розвитку мислення і мовлення дитині потрібен багатий чуттєвий досвід, що отримується нею від сприйняття різних предметів, світу природи, суспільного життя, гри.

К.Д. Ушинський стверджував: щоб удосконалювати думку і слово дитини, необхідно збагачувати її душу повними, вірними, яскравими образами природи, тому що усе, "що є в мовленні логічного, виникає із спостережень людини над природою".

Спілкування з природою сприяє розширенню словникового запасу у дитини, практичному опануванню навичок словотворення, сприятливо впливає на розвиток зв'язного, фразового мовлення. При цьому діти практично опановують навички словозміни: узгодження слів в роді, числі, відмінку.

В процесі систематичних, цілеспрямованих спостережень у дитини розширюється кругозір, розвивається допитливість, зорова, слухова і вербальна пам'ять, удосконалюються розумові процеси. Діти вчаться думати і відповідати на запитання, аргументуючи свої висловлювання, що позитивно впливає на розвиток зв'язного мовлення.

Дитина за допомогою дорослих вчиться знаходити і правильно визначати словом причинну і часову залежність, послідовність, взаємозв'язок предметів і явищ природи. Малюк вчиться аналізувати, міркувати, розповідати, описувати, що є одним з ведучих і вирішальних чинників успішного навчання в школі, адаптації дитини в товаристві однолітків, в соціумі, що постійно змінюється.

Вміння спостерігати, що виробляється в процесі пізнання природи, народжує звичку робити висновки, виховує логіку думки, чіткість і красу мови.

З метою активізації їх словника, готуючись до проведення спостереження, екскурсії, прогулянки, педагог намічає для себе слова, які будуть для дітей новими або виступлять в новому значенні, а також визначає прийоми активізації мовлення дітей. Кожне слово чітко проговорюється педагогом і потім повторюється дітьми, причому вихователь акцентує увагу дітей на тому, що слово є для них новим. Під час спостереження вихователь неодноразово повторює нове слово і прагне так поставити запитання, щоб відповіді на них вимагали обов'язкового вживання цього слова. Нові слова закріплюються в процесі бесіди, при розгляді картин і на інших заняттях. Педагог повинен навчити дітей правильно користуватися словом відповідно до ситуації.

Наприклад, діти при розгляданні джмеля звернули увагу, що на ньому смужки сині і жовті - вводимо в словник дітей слово «смугастий». Потім закріплюємо слово, згадуючи інших смугастих тварин - тигра, зебру.

Починаючи з середньої групи можна давати дітям спеціальні граматичні і лексичні вправи, де словникова робота і формування уміння будувати речення є головною метою. Завдання поступово ускладнюються: підбір до іменників прикметників і дієслів, синонімів і антонімів, узагальнюючих слів, придумування закінчення речення.

Досить багатий і різноманітний словник - основа розвитку зв'язного мовлення, що складається з правильно складених речень різних типів. Щоб дитина склала складне речення, вона повинна розуміти зв'язок, закономірність, яку хоче передати в розмові, наприклад: "Коли сніг мокрий, з нього можна ліпити", "Коли мороз, сніг сухий і рипить", "Коли настає осінь, птахи відлітають в теплі краї "Коли настає осінь, листя опадає, це - листопад".

Діалогічне мовлення дітей розвивається під час проведенні бесід, розглядання картин про природу, читання художньої літератури, театралізованої діяльності.

Бесіда - форма колективного обговорення теми, тому вона вимагає уміння слухати товариша, доповнювати або виправляти його відповідь, подавати репліки, ставити запитання. А від педагога вимагається уміння природньо будувати розмову - залучати до участі сором’язливих, зупиняти понад міру активних.

Для активізації мовлення і мислення дітей доречно використовувати загадки, різноманітні мовні ігри. Корисним буде складання загадок дітьми, при якому дитині потрібно використати вміння виділяти суттєві ознаки предмета або явища а також знаходити відмінності між різними предметами. При складанні загадок можна використовувати таку схему - послідовність запитань: дивлячись на зображення майбутньої відгадки дитина відповідає на запитання.

Для розвитку фонематичних процесів підійдуть ігри, у яких діти повинні знайти предмети, назви яких починаються на заданий звук (в рамках теми заняття), слова, у яких заданий звук є на початку, в середині та в кінці.

Розвитку зв’язного мовлення та активізації словника сприяють складання описових та сюжетних розповідей. Допоможе навчити дітей послідовно викладати свої думки використання опорних схем, серій малюнків з послідовністю подій та з дробленням сюжетної картини на окремі малюнки.

Розвиток мовлення - це найскладніший момент у вихованні дошкільників. І проводити його потрібно постійно, в усіх видах діяльності, протягом усього педагогічного процесу. Це вимагає від педагога величезних знань, умінь, зусиль, терпіння. Але яка б робота не проводилася, потрібно завжди пам'ятати, що багато що залежить і від генетично закладених в дитину даних. Завжди потрібно враховувати індивідуальні особливості кожної дитини і розвивати їх залежно від його здібностей. 

ОЗДОРОВЧІ ТЕХНОЛОГІЇ У КОРЕКЦІЙНІЙ РОБОТІ 

Дошкільний вік – важливий період, коли формується людська особистість та закладаються основи фізичного здоров’я. Формування здорового способу життя дітей – одне з головних завдань роботи дошкільних закладів. Досвід показує, що переважна більшість дітей на сьогодні мають ті чи інші порушення здоров’я: захворювання дихальних шляхів, різні вади опорно-рухового апарату, загальне соматичне ослаблення та ін..

Тому для більшої ефективності навчально-корекційної роботи слід приділяти значну увагу зміцненню здоров’я дітей та вихованню свідомого ставлення до власного здоров’я не лише на заняттях з фізкультури та під час за гартувальних процедур, а й протягом усього навчально-виховного процесу, під час корекційної роботи зокрема.

Під час корекційних занять, фронтальних чи індивідуальних, використовуються різні види роботи, що сприяють поліпшенню здоров’я та розвитку мовлення дітей. Зокрема, це валеологічні хвилинки, пальчикова гімнастика, дихальні вправи, аутотренінги, фізкультхвилинки.

Валеологічні хвилинки найчастіше використовуються під час опрацювання лексичного матеріалу, і спрямовані вони на виховання свідомого бережливого ставлення до власного здоров’я.

У роботі з дітьми, що мають вади мовлення, детально ознайомлюємо їх з органами, які беруть безпосередню участь у вимові тих чи інших звуків, і звертаємо особливу увагу на здоровий стан цих органів, їх значення та правильний догляд за ними. За допомогою наочного матеріалу пояснюємо, що ротик – це будиночок, у якому живе язичок. А язичок, крім того, що допомагає нам розрізняти смаки, ще й бере участь у вимові більшості мовленнєвих звуків.

Губи – наче двері, які можуть змикатися й розмикатися, і теж допомагають у вимові звуків. Щічки – це стінки будиночка. Піднебіння – це дах (діти язичком знаходять тверде та м’яке піднебіння). Зуби – це парканчик, верхній і нижній, зуби є корінні й різці. Пояснюємо дітям, що за зубами слід щоденно та ретельно доглядати, що не можна брати до рота іграшки та інші предмети, особливо гострі; не можна вживати занадто гарячі чи холодні страви, що кожний орган відіграє свою особливу роль у правильній звуковикові і пошкодження будь-якого з них веде до дефекту мовлення.

Наприклад, на лексичних заняттях з тем «Овочі. Фрукти» обов’язково слід розповісти дітям про вітаміни, які містяться в дарах саду та городу, про позитивний вплив, який вони справляють на організм людини. На заняттях з теми «Одяг» слід звернути увагу дітей на сезонний одяг, на правильність добору одягу за сезоном та погодою. Діти мають засвоїти, щ коли вони вдягнуті не за погодою, це може призвести до застуди, і розуміти, чому саме так відбувається.

Найбільшу увагу збереженню здоров’я дітей слід приділяти під час ознайомлення з темою «Людина. Частини тіла». Ознайомлюємо дітей з організмом, органами та частинами тіла, їх значенням. Учимо дітей дотримуватися правил поведінки, що допомагають запобігти травматизму, та правил особистої гігієни.

З метою усвідомлення того, що про своє здоров’я слід дбати, на різних етапах занять можна використовувати різноманітний мовленнєвий матеріал (приказки, прислів’я, віршики). Наприклад:   

·        Дорожчого від здоров’я нічого немає.

·        Фізкультура й чистота – здоров’ю порука.

·        У здоров’ї – наше щастя, в нездоров’ї – мука.   

Також на кожному занятті слід використовувати фізкультхвилинки, які відповідають віковим особливостям дітей та охоплюють різні м’язові групи. Так, щоб активізувати функції дихальної та серцево-судинної системи, виконуємо вправи типу потягування та розслаблення м’язів. Сигналом для виконання фізкультхвилинок на занятті слугує послаблення уваги на занятті.

Також на кожному занятті корисно проводити з дітьми вправи для розвитку дрібних м’язів рук. Добре відома закономірність: що краще розвинені дрібні м’язи рук, рухи пальчиків, то краще розвинене мовлення дитини. З цією метою використовують цікаві й корисні віршики, сигнальні картки, що супроводжуються пальчиковими вправами і тематично пов’язані з певною лексичною темою.

У період дошкільного дитинства бурхливо збагачується зміст і розвивається динаміка емоцій та почуттів. Формування емоцій у дітей тісно пов’язане з конкретними життєвими обставинами. Розуміння та переживання певної ситуації та її змін викликає у дитини адекватний емоційний стан. Джерелом негативних емоційних проявів часто буває невідповідність очікуванням, прагнення високої самооцінки й реального успіху в діяльності. Дитина болісно переживає поразку у грі, зміну звичних обставин, порушення усталеного режиму й ритму життя.

Усе це може викликати перед стресовий стан, афективні реакції, тривожність, дратівливість. Тоді, крім основних засобів педагогічного впливу, доцільними будуть вільне й тематичне малювання, самостійне складання оповідань, казок, віршів, ігор з піском та водою, слухання музики, а також аутотренінги.

Доведено, що аутогенне тренування – один з найкращих методів корекції емоційного стану особистості. Бажано, щоб аутотренінги проводив психолог дитячого садка, але це може робити й досвідчений педагог, який дотримується принципу: «Не нашкодь!» Слід пам’ятати, що до таких занять залучаються по 3-5 дітей. З огляду на те, що різні діти неоднаково реагують на такий вплив, дорослий має відчувати їхню реакцію і відповідно коригувати темп і ритм свого мовлення, змінювати тривалість і зміст тренінгових вправ.

Під час занять з дітьми слова слід промовляти тихо, плавно, повільно та водночас чітко й розбірливо, щоб було добре чути в кожному куточку кімнати. Важливий також правильний добір музики. Вона має бути повільною, заспокійливою. Слухання музики може передувати сеансам аутотренінгу.

Найкраще звертатися до аутотренінгів у другій половині дня – після денного сну, коли дитина перебуває ще в ліжку. Однак для декого такі заняття можуть бути корисними і перед денним сном, протягом дня, на прогулянці чи в інший час.  

Сеанси аутотренінгу для дошкільнят тривають від 3-5 хвилин до 10 хвилин, і проводяться у формі цікавих казок, оповідань з мальовничим описом природи. Дітям пропонують прості вправи на розслаблення окремих груп м’язів, фіксації уваги на диханні. Доцільно проводити комплекси на напруження та розслаблення м’язів рук, напруження та розслаблення м’язів ніг, шиї та інші комплекси, розроблені М. Чистяковою.

Від нашого дихання залежить наше здоров’я. Процес дихання нерозривно пов'язаний з кровообігом, з обміном речовин та енергії в організмі, а також із важливими функціями – сном, пам’яттю, емоційним станом, працездатністю, фізіологічними резервами організму. Тому вправи на розвиток дихання є обов’язковими (тренування діафрагмового дихання, дихання лівою/правою ніздрею почергово, позіхання та ін.). Навчаючи дітей правильного фізіологічного дихання, слід пам’ятати:

-         навчатись потрібно у прибраній, сухій, провітреній кімнаті;

-         виконувати дихальні вправи до прийому їжі;

-         займатися у вільному одязі;

-         не перевтомлювати дітей;

-         дозувати кількість і темп виконання вправ.

Слід пам’ятати, що здоров’я дитини – поняття різнобічне і складне. Окрім фізіологічного здоров’я, у повсякденній роботі великої уваги потребує також збереження і зміцнення морального та психічного здоров’я дітей.

Тому виховання морально-етичних цінностей та спокійна, доброзичлива атмосфера в дитячому колективі, привітне та спокійне спілкування між дитиною та дорослим, дитиною та однолітками є важливою умовою та запорукою здоров’я дітей.