ВЧИМО ВІРШІ ПРО ВЕСНУ
Шановні батьки! Пропоную Вашій увазі консультацію на тему "Мнемотехніка", що допоможе Вашим діткам при вивченні віршів, і це заняття стане для них цікавим та корисним.
https://vseosvita.ua/library/konsultacia-z-elementami-praktikumu-dla-pedagogiv-ta-batkiv-mnemotehnika-260150.html Що ми знаємо про осінь?..
Вчимо віршик про осінь...
Шановні батьки! Пропоную Вам кілька цікавинок для занять з Вашими дітками!
Пропоную Вам, шановні батьки, вивчити віршики з дітками про весну...
УСІМ ПРИВІТ! ВЧИМОСЯ ВИМОВЛЯТИ НАЙСКЛАДНІШІ ЗВУКИ...
ЗВУКИ [Л],[ Л']
|
Порушення вимови
звуків[ л, л']:
Ламбдацизм - вади вимови
звуків [л] та [л'] :
• відсутність звука
• спотворена вимова звука
• помякшена вимова звука
Параламбдацизм - різновидності дефекту, які виражаються в заміні звуків [л, л'] іншими:
• заміна звуком [и] (лампа – “иампа”, лак – “иак”)
• заміна звуком [й] (лапа – “йапа”, ложка – “йожка”)
• заміна звуком [в (у)] (лелека – “вевека”, голка – “гоука”)
Виправлення вимови
звуків [л, л']
Підготовчий етап є обовязковим на шляху виправлення звуковимови
та включає в себе важливі компоненти, а саме: розвиток слухового сприймання,
слухової уваги та памяті, розвиток фонематичного сприймання, розвиток
дихання, розвиток артикуляційної моторики.
Для того щоб навчити дітей правильно вимовляти звуки нашої мови, необхідно
перш за все навчити їх уважно слухати та чути мовлення оточуючих, тобто
розвивати слухове сприймання. Розвиток слухового сприймання – важлива
передумова формування звуковимови.
Починати слід з розвитку слухової
уваги.
Для розвитку слухової уваги доцільно використовувати найдоступніші для
дитячого сприймання навколишні звуки: сигнали машин, голоси тварин, музичні
звуки та ін. На прогулянках, під час ігор, на екскурсіях діти слухають, про
що “говорять” вулиця, кімната, ліс, парк, музичні іграшки.
Важливе місце в підготовчій роботі на шляху розвитку правильного мовлення
повинна займати, так звана, артикуляційна
гімнастика. Метою її є відпрацювання правильних, чітких рухів
органів мовлення, необхідних для правильної вимови даних звуків.
Вправи для підготовки
артикуляційного апарату до постановки
звуків [л, л'];
• “Неслухняний язичок”. Широкий язик покласти
на нижню губу та промовляти “пя-пя-пя”, неначе похлопувати свій “неслухняний
язичок” верхньою губою.
• “Гойдалка”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово
спочатку до верхніх різців, потім до нижніх. Рот при цьому не закривати.
Вправа проводиться під лічбу 10-15 разів.
• “Індичата”. Відкрити рот , покласти широкий язик на верхню губу
та виконувати погладжувальні рухи вперед-назад, слідкувати за тим, щоб
широкий язик не відривався від губи. Рухи виконувати спочатку безшумно, а
потім додати голос (виходить щось схоже на бл-бл-бл)
• “Конячка”. Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком.
Клацати повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10-15
разів.
• “Смачне варення”. Висунути широкий язик, облизати верхню губу та
заховати язик за верхні зуби. Повторити 10-15 разів.
Постановка звука [Л]
Для виправлення ламбдацизму
використовують наступні прийоми.
• Спочатку дитині дають завдання за зразком, користуючись
дзеркалом, вільно висунути язик та зажати його між зубами. Потім вона
повинна, не змінюючи положення язика, вимовити протяжно[а] або [и]. При цьому
положенні мовних органів можна отримати протяжний звук [л]. Після такої
міжзубної вимови треба перевести язик дитини за верхні зуби та продовжувати
закріплювати правильну вимову.
• Рот напіввідкрити, протяжно вимовляти звук [и] та при цьому
повільно просувати язик між зубами, потім притиснути зубами. Слідкувати, щоб
кінчик язика був не вузьким, а широким. При правильному виконанні цього
прийому отримаємо звук [л]. Після відпрацювання ізольованого звука [л] в
міжзубному положенні слід перевести кінчик язика за верхні зуби.
• Можна запропонувати дитині широко відкрити рот та протяжно
вимовляти звук [а]. При цьому кінчик
язика почергово піднімати і опускати до верхніх і нижніх різців. При такій
вправі почуємо: ла-ла-ла.
• При губній вимові звука [л]
, в першу чергу, необхідно загальмувати рухи губ. Треба проводити вправи на диференціацію рухів губ
“трубочка-посмішка”. Дитину слід навчити не витягувати губи вперед, а
розтягувати в сторони (спочатку можна навіть притримувати їх пальцями). Після
того слід перейти до постановки звука [л] за допомогою одного з
вищезазначених прийомів.
• У тих випадках коли порушується вимова не лише звуку л, а також
його м’якої пари [л’], виправлення першого звуку є надійною базою для
засвоєння другого. При закріпленні мякого звука [л’] роботу слід починати зі
складу
лі-, а потім переходити до складів
з іншими голосними. Роботу над постановкою звука [л’] треба будувати на
зіставленні вимови складів з [л] та [л’] (ли-лі, ла-ля, лу-лю, ле-лє).
• Після того, як буде досягнута правильна артикуляція звука [л]
та проведені вправи з його закріплення на матеріалі складів, слів та фраз, у
випадках параламбдацизму необхідно провести ряд вправ, спрямованих на
відпрацювання диференціації звуку [л та того, яким він замінявся.
|
ЗВУКИ [Р], [Р’]
Порушення вимови
звуків [р, р']:
Ротацизм - вади вимови звуків [р] та [р'] , їх
відсутність або спотворена вимова:
• горлова вимова - звук [р] виступає у вигляді горлового дрижачого звука. При такій вимові корінь язика наближається до нижнього краю м’якого піднебіння та утворює з ним щілину. При видиху струмінь повітря проходить скрізь цю щілину та викликає дрібну вібрацію м’якого піднебіння, в результаті чого виникає шум, який приєднавшись до тону голосу викликає специфічне дефектне звучання. Або це вимова, при якій вібрує лише язичок. При цьому чуємо відчутний рокіт; • бокова вимова - при якій замість вібрації переднього краю язика вибухає змичка між його боковим краєм та кутніми зубами; • щічна вимова - при якій різке спотворення звука [р] зумовлене тим, що струмінь видихуваного повітря проходить скрізь щілину, яка утворюється між боковим краєм язика та верхніми кутніми зубами, приводячи у коливання щоку; • одноударна вимова - при якій передній край язика лиш один раз доторкується до альвеол, вібрація відсутня. Спроби вимовити подовжений звук [р] не вдаються.
Параротацизм - різновидності дефекту, які виражаються в
заміні звуків
[р, р'] іншими;
• заміна звуками [л, л'] (риба –“либа”, “ліба”) • заміна звуком [й] (помідор -“помідой”) • заміна звуком [в] (рука -“вука”) • заміна звуком [и] (рак -“иак”) • заміна звуком [г] (парта -“пагта”)
Виправлення вимови
звуків [р, р']
Підготовчий етап є обовязковим на шляху виправлення
звуковимови, та включає в себе важливі компоненти, а саме: розвиток слухового
сприймання, слухової уваги та памяті, розвиток фонематичного сприймання,
розвиток дихання, розвиток артикуляційної моторики.
Для того, щоб навчити дітей правильно вимовляти звуки нашої мови, необхідно перш за все навчити їх уважно слухати та чути мовлення оточуючих, тобто розвивати слухове сприймання. Розвиток слухового сприймання – важлива передумова формування звуковимови. Починати слід з розвитку слухової уваги. Для розвитку слухової уваги доцільно використовувати найдоступніші для дитячого сприймання навколишні звуки: сигнали машин, голоси тварин, музичні звуки та ін. На прогулянках, під час ігор, на екскурсіях діти слухають, про що “говорять” вулиця, кімната, ліс, парк, музичні іграшки. Важливе місце в підготовчій роботі на шляху розвитку правильного мовлення повинна займати, так звана, артикуляційна гімнастика. Метою її є – відпрацювання правильних, чітких рухів органів мовлення, необхідних для правильної вимови даних звуків.
Вправи для підготовки артикуляційного апарату до постановки
звуків [р, р']:
• “Неслухняний язичок”. Широкий язик покласти
на нижню губу та промовляти “пя-пя-пя”, неначе похлопувати свій “неслухняний
язичок” верхньою губою.
• „Чашечка”. Рот широко відкрити. Широкий язик підняти угору. Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати в такому положенні 10-15 с. • “Смачне варення”. Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик у глиб рота. Повторити 15 разів. • “Конячка”. Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10 разів. • “Грибочок”. Відкрити рот. Присмоктати язик до піднебіння. Не відриваючи язик від піднебіння, сильно відтягнути вниз нижню щелепу. Зробити 10 разів. На відміну від вправи „Конячка” язик не повинен відриватися від піднебіння. • “Гойдалка”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово спочатку до носа, потім до підборіддя. Рот при цьому не закривати. Вправа проводиться під лічбу 10 разів. • “Маляр”. Висунути язик, рот трохи відкрити. Облизувати спочатку верхню, а потім нижню губу по колу. Виконати 10 разів, змінюючи напрям. • “Барабанщики”. Відкрити рот, підняти широкий язик вгору та постукати кінчиком язика по верхнім альвеолам, чітко вимовляючи звук [д]. Поступово збільшувати темп, вимовляючи [д-д-д]. • “Літак”. На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб “літак” полетів вгору.
Постановка звука Р
Корекційну роботу по виправленню вимови
звука [р] проводять
в декілька етапів:
• Спочатку за допомогою спеціальних артикуляційних вправ треба досягнути правильного положення язика (широкий язик піднятий вгору у формі “ківша”). Досягнувши правильного положення язика, отримати так званий фрикативний [р], який артикулюється при тому ж положенні язика, що й нормальний, але поки що без вібрації. Для цього дитині пропонується підняти широкий язик до верхніх альвеол і видихнути, включаючи голос, через щілину, що утворилася між кінчиком язика та верхніми альвеолами. Якщо дитина вірно виконала цю вправу, вона відчує деяке лоскотання кінчика язика та почує звук, що нагадує звукосполучення [дж] або [дз]. • Другий вид вправ спрямований на відпрацювання вібрації язика. Якщо дитина правильно вимовляє верхні [ш] та [ж] , отримати фрикативний [р] неважко. Достатньо запропонувати їй вимовити протяжно фонему [ж] при дещо відкритому роті без округлення губ та перемістити передній край язика трохи вперед, до ясен верхніх різців. Досягнувши цієї мети, слід закріплювати фрикативний [р] на матеріалі складів, слів, а потім фраз, не чекаючи засвоєння вібрації. Важливо при цьому, щоб отриманий звук вимовлявся з достатнім напором видихуваного повітря, при мінімальній щілині між переднім краєм язика та яснами. • Для відпрацювання вібрації слід виходити з швидкого повторення на одному видиху звука [д], який артикулюється особливим способом – при дещо відкритому роті та при змиканні переднього краю язика не з різцями, а дещо глибше – з яснами верхніх різців або навіть з альвеолами. Спочатку вправа може складатися з двох- та трьохкратного рівномірного повторення звука [д] (дд, дд, дд… ддд, ддд, ддд…) , потім з тих же повторень, але з підсиленням останнього звуку (дД ,дД, дД, ддД, ддД, ддД…) і так далі з багаторазового повторення звука [д], як рівномірного (ддддддддд…), так і з ритмічним малюнком ( ддД, ддД, ддД). Працювати повинен тільки язик при нерухомому положенні нижньої щелепи. • Інший прийом відпрацювання вібрації виражений тим, що під час вимови фрикативного [р] під язик підкладають зонд з кулькою на кінці. Кулька стикається з нижньою поверхнею язика, після чого швидкими рухами зонда праворуч та ліворуч викликається механічне коливання язика, почергове змикання та розмикання його переднього краю з альвеолами. Замість зонда можна використати завчасно вимитий палець самої дитини або чайну ложечку чи зубну щітку з пласкою тонкою ручкою. • Після того, як вібрація буде досягнута, необхідно шляхом різноманітних вправ на матеріалі складів, слів та фраз, автоматизувати засвоєну артикуляцію.
УСПІХІВ ВАМ!!!
Автоматизація звука [Р] у складах
Рама, рана, радіо, ранок, ракета,
рахунок. Гора, дітвора, кора, баран, мурахи, тура, жирафа, піраміда,
гітара, барабан, парашут, карась, хмара, опера, отара, сарафан, гараж, парад,
порада, сокира.
Редька, ремінь, реп'ях, решето.
Очерет, терези, черешня, вареники, сережки, береза, черевики, дерево,
черепаха, перець, перехід, берет, берег.
Риба, рис, рись, ривок, рипить, рити, рибалка.
Корито, перина, старий, Марина, коричневий, бурий, похмурий, гори, уривок,
мандарин, помідори, чотирикутник.
Рот, Рома, робот, ромб, робота, робітник,
розетка, ромашка, рожевий. Мороз, ворона, народ, дорога, нора, корова, сорока,
горох, смородина, сорочка, огірок, горобець, борода, город, порося, жайворонок,
морозиво, короп, нагорода, урожай, горобина, огорожа.
Рука, ручка, рукав, рукавиця, рушник, рубати,
руйнувати. Кукурудза, кенгуру, м’ясорубка, перукар, парубок.
Автоматизація звука [Р] у словах зі зворотними
складами
Бар, дар, пар, удар, буквар, санітар, самовар, кухар,
комар, омар, паркан, шахтар, картина, карта, марка, парта, фартух, фарби,
картон, старт, Марс, парк, шарф, шкарпетки, картуз, артист, гарбуз.
Бобер, шофер, катер, боксер, вітер, суфлер, катер,
кермо, зерна, майстер, тостер, фантазер, персик, перший, серце, термос,
черговий, верба, ферма, герб, серп, конверт, серветка,сервіз,
сервант, пенсіонер.
Тир, касир, сир, кумир, мундир, командир, мирний.
Актор, хор, помідор, цукор, мотор, мухомор, орден,
норка, норма, форма, гордий, згорток, порт, торт, горб, спорт, акорд, морс,
корм, корт, шторм, чорногуз, морква, чорниця, чорний, морж.
Тур, мур, гурт, гуркотіти, йогурт, турбота, шнур,
снігур, абажур, бурхливий, ажурний, шнурки, штурмувати, курчата, курка, куртка.
Двір, якір, зефір, кефір, факір, дірка, гірка, вірний,
гірський, гіркий, п’ятірка, мірка, цвіркун.
Інтер’єр.
Яр, ярмо, доярка.
Юрко, юрта, юрба, дзюркіт, дзюркотливий, дзюркотіти.
Автоматизація звука [Р] у словах зі збігом приголосних
Трава, трос, театр, трап, трійка, трамвай, труба,
метр, страх, трубка, фетр, страус, троянда, Петро, вітри, струна, метри, літр,
метро, струмінь, центр, матрос, стружка, театри, міністр, астра, патрон,
ватрушка, монстр, завтра, петрушка, центр, фільтр, трактор, трава, труба,
трикутник.
Дракон, драбина, пудра, космодром, аеродром, друзі,
здрастуйте, дрова, кадри, дружити, дроворуб, мудрий, дружба, видра, відро,
дружний, квадрат, щедрий, подруга, кедр.
Броня, брус, брат, бродити, хоробрий, брати,
брови,бринза, зебра, кобра, добро, бобри, швабра, обрив, бритва, брошка, брама,
бруньки.
Право, пробка, прохід, правда, провід, прохання,
направо, простирадло,правильно, продукти, просо, пружина, прапор, праска, прапорець,
приборкувач, прикраси, прожектор, пробірка, програвач.
Вранці, врода, динозаври.
Фрак, фрамуга, фронт, фрукти, цифра, фрикадельки.
Храм, хребет, хрущ, махровий, хробак, хрип, хропіти,
хрускіт, хроніка, хризантема.
Град, граната, грам, граматика, груша, грамота, гра,
граф, грати, грози, грубий, гризти, градус, грива, гриб, гребінець, грак,
фотограф, загрожувати, гризуни, група, тигри, фотографувати.
Край, кран, криниця, кружка, кропива, крейда, крона,
кролик, крупа, краб, крутий, кришка, крихти, відкривати, кропива, кросівки,
крутити, закривати, красуня, мікроб, красивий, акробат, мокрий.
Автоматизація звука [Р] у чистомовках
Автоматизація звука [Р] у словосполученнях
Чорний рояль. Дерев'яний гребінець. Розбита раковина.
Привітна рідня. Працьовитий робітник. Поранений розвідник. Радісна дітвора. Розповідь
рибалки. Рожеві троянди. Рум’яний рулет. Рукав сорочки. Рубець на руці.
Державний кордон. Русява русалка. Рукавиці на руках. Старовинні руїни. Рум’яний
коровай. Ранній урожай. Поранена ворона. Помаранчеві мандарини. Широка дорога.
Вітрильний корабель. Розбите корито. Коротка стрічка. Ароматна карамель.
Рожевий сарафан. Старий черевик. Яскрава іграшка. Розбитий телевізор. Ювелірна
робота. Картонна картка. Візерунчастий футляр. Четвертий курс. Здоровий
організм. Дзеркальна поверхня. Каркання ворони. Персональний комп’ютер.
Царський двір. Чорний картон. Морський вітер. Ажурна арка. Коричнева куртка. Разючий
удар. Здоровий боксер. Марки на конверті. Чорничний морс. Обережний сапер.
Кедрова стружка. Сирна ватрушка. Дружні матроси. Ароматна петрушка. Короткий
уривок. Перший міністр. Драматичний театр. Стрункий кедр. Спортивний центр.
Прудкий страус. Старша сестра. Театральний оркестр. Струнний інструмент.
Старий барометр. Дивна конструкція. Накреслити квадрат.
Автоматизація звука [Р] у реченнях
Рома ловить рибу. Робітники копали рів. Рита читає
розповідь. У саду рожеві троянди. Робочий закінчив роботу. У лося розкішні
роги. На кущах райдужна роса. У Раї нові рукавиці. У сорочки довгі рукава. У
віконній рамі розбили скло. Рома поїхав до рідних у Рівне. З ракетниці
випускають ракети. Юра не боїться морозу. На городі росте горох. Ворона клює
кукурудзу. У машини розбита фара. У Раї короткий сарафан. Маруся збирає
помідори. Жора купив гітару. Тарас ловить карасів. На балконі росте герань.
Журавель знайшов горошину. Горобець злякався ворони. Тамара спекла рум’яний
коровай. З коров’ячого молока роблять морозиво. Рома дав Марусі коробку
олівців. Іра нюхає ромашку. У бору ростуть боровики. У Раїси на руці подряпина.
У барана є роги. Юра любить пиріжки і ватрушки. Єгор п’є кефір. Федір лагодить
паркан. Горобці дзьобають зерно. Віктор скип’ятив самовар. Наприкінці березня
розпустилася верба. Шофер заїхав у гараж. Шахтар працює в шахті. Віктор та
Артем — ровесники. Захар зіпсував старий телевізор. Макар навчається на
четвертому курсі. Матрос зійшов із трапа. Від зупинки рушив трамвай. Друзі
подорожують у тропіках. Контролер продає проїзні квитки. Шофер виїхав на трасу.
Дроворуб отримав травму. У зошиті квадратні клітини. У Трохима є старша сестра.
У тропіках швидко ростуть цитруси. У нашому районі будують спортивний центр. У
моєї подруги багато іноземних друзів. Сажотрус чистить труби. Страуси швидко
бігають. Петро розсипав мамину пудру. Матроси підпливли до острова. Сестри
спекли пиріжки з сиром. У морозні дні Петро одягає куртку. Метро, трамвай —
міський транспорт. Баран веде за собою отару овець. За огорожею ростуть
явори і горобина. Біля рукомийника висить чистий рушник. Рома любить казку про
сірого вовка. Верба зацвітає ранньою весною. Сир, йогурт і кефір корисні і для
малят, і для дорослих. Юрко купив у магазині червону фарбу. Сергій турбується
про свою сестру Марину. На горобині сидить зграйка горобців. У саду ростуть
персики, абрикоси, виноград. Медсестра тримає в руці шприц з ліками. Курочка
повела своїх курчаток на травицю. Страшний ураган зруйнував хатину
рибалки. Дмитро збирає груші під старою грушею.
    |
РОЗВИТОК ДРІБНОЇ МОТОРИКИ -
запорука гарного мовлення та успішного навчання дітей
Про особливу роль дрібної та загальної моторики в мовленнєвому та інтелектуальному розвитку дітей знають усі. Від народження маляти батьки, а потім і педагоги, приділяють значну увагу тренуванню пальчиків дитини.
Дитина пізнає світ передусім за допомогою органів чуття: розглядає його та
прислухається до розмаїття звуків, досліджує на дотик, на смак, на запах.
Взаємодія з оточенням неможлива без рухової діяльності дитини. Чим більше
дитина рухається, тим активніша її пізнавальна діяльність, тим повніший та
інтенсивніший її розвиток.
Науково доведено,
що від розвитку дрібної моторики прямо пропорційно залежать розвиток інтелекту,
мовлення, уваги, уяви, пам’яті, зорових аналізаторів. Навички дрібної моторики
допомагають дитині обстежувати, аналізувати, порівнювати, класифікувати навколишні
предмети й відповідно краще розуміти світ, у якому вона живе.
У дитинстві, коли
активно формуються мовленнєві зони, надзвичайно важливий вплив на їхній
подальший розвиток мають імпульси, що надходять від пальців рук до кори
головного мозку та стимулюють мовленнєву й розумову діяльність. Ще більше
прості рухи кистей допомагають зняти загальне напруження, що сприяє покращенню
вимови звуків, побудові логічно правильних, семантично зв’язних висловлювань.
Саме тому
тренування пальців, розвиток дрібної моторики
- необхідний стимул інтенсивного розвитку мовлення дитини, і воно
набуває особливого колекційного значення в роботі з дітьми. Різноманітні вправи
та завдання для пальчиків не тільки сприяють розвитку мовлення та
інтелектуальних здібностей дитини, а й допомагають організувати діяльність
дитини впродовж дня, привернути увагу, розвеселити, забезпечити психологічний
комфорт.
РОЗВИТОК
МОВНОГО ДИХАННЯ
Правильне мовне дихання забезпечує нормальне звукоутворення, створює умови для підтримки нормальної гучності мови, чіткого дотримання пауз, збереження плавності мови та інтонаційної виразності. Такі
недосконалості мовного дихання, як невміння раціонально використовувати видих,
мова на вдиху, неповне поновлення запасу повітря та ін. негативно впливають на
розвиток мови дітей, можуть бути обумовлені неправильним вихованням,
недостатньою увагою дорослих до мовлення дітей. Малюки, що мають ослаблений
вдих і видих, як правило, говорять тихо і вагаються в проголошенні довгих фраз.
При нераціональному витрачанні повітря порушується плавність мови, оскільки
діти на середині фрази змушені добирати повітря. Часто такі діти не договорюють
слова і нерідко в кінці фрази вимовляють їх пошепки. Іноді, щоб закінчити довгу
фразу, вони змушені говорити на вдиху, отчого мова стає нечіткою, судомної, з
захлебиванія. Укорочений видих змушує говорити фрази в прискореному темпі, без
дотримання логічних пауз.
Приступаючи до
розвитку у дитини мовного дихання, необхідно насамперед сформувати сильний
плавний ротової видих. При цьому треба навчити дитину контролювати час видиху,
витрачати повітря економно. Додатково у дитини розвивається здатність
направляти повітряний струмінь в потрібному напрямку.
ПАРАМЕТРИ
ПРАВИЛЬНОГО РОТОВОГО ВИДИХУ:
- видиху
передує сильний вдих через ніс – “набираємо повні груди повітря”;
- видих
відбувається плавно, а не поштовхами;
- під
час видиху губи складаються трубочкою, не слід стискати губи, надувати щоки;
- під
час видиху повітря виходить через рот, не можна допускати виходу повітря через
ніс (якщо дитина видихає через ніс, можна затиснути йому ніздрі, щоб він
відчув, як повинен виходити повітря);
- видихати
слід, поки не закінчиться повітря;
- під
час співу або розмови не можна добирати повітря за допомогою частих коротких
вдихів.
При проведенні
ігор, спрямованих на розвиток у дитини дихання, необхідно мати на увазі, що
дихальні вправи швидко стомлюють дітей, навіть можуть викликати запаморочення.
Тому такі ігри необхідно обмежувати за часом (можна використовувати пісочний
годинник) і обов’язково чергувати з іншими вправами.
Ігри та вправи з
розвитку дихання
Логопедична гра "Забий м'яч у ворота": запропонуйте дитині подути на ватний чи
поролоновий м'ячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту,
або намалювати). Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним,
безперервним.
Логопедична гра" Язичок - футболіст": як і в попередній вправі, треба забити
м'яч у ворота, але тепер із допомогою язика. Дитина повинна усміхнутися та
покласти широкий язик на нижню губу, і, ніби вимовляючи звук [ф], дути на
кінчик язика.
Логопедична гра "Літак": на кінчик носа покласти шматочок паперу
або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика
притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна
сильно подути, так, щоб «літак» полетів угору.
Логопедична гра "Пелюстки": покладіть на долоню справжні або
вирізані з паперу невеличкі пелюстки квітки. Запропонуйте дитині подути, щоб
пелюстки злетіли з вашої долоні.
Логопедична гра "Кораблик": налийте у миску воду. Зробіть паперовий
або пінопластовий кораблик та покладіть його на воду Запропонуйте дитині подути
на кораблик спочатку довгим струменем повітря, наче вимовляючи звук [ф], а
потім переривчасто, наче вимовляючи звук [п-п-п-п].
Вправи для розвитку
мовленнєвого дихання
Кулька: цю вправу бажано робити спочатку лежачи
(щоб дитина повністю розслабилася), а потім сидячи чи стоячи. Вдих через злегка
відкритий рот (живіт надувається, як кулька, плечі не піднімати). Видих через
вільно відкритий рот, неначе кулька повільно здувається. Рух живота
контролюється рукою. Цю сму вправу повторити з подовженим видихом на звуки (А,
О, У, И). Видих під час вимови цих звуків повинен бути спокійним і
безперервним.
Задуй свічку: короткий спокійний вдих носом, потім
пауза (затримати дихання на 1—2 сек.) і довгий безперервний видих через ледве
зімкнуті губи з промовлянням «пф», начебто гасячи свічку (дути можна на
пальчики).
Літак: покладіть дитині на долонь маленький
шматочок ватки чи паперу. Тримаючи долоню з ваткою на рівні рота, дитина
повинна подути на «літак», щоб він полетів. Чим далі полетіла ватка, тим краще
дитина зробила вдих і видих.
Нюхаємо квіточку: навички правильного вдиху і видиху добре
відпрацьовувати на таких вправах: дати дитині понюхати квітку, парфуми, фрукти.
Усі мовчать: зробити вдих, а видихнути на звук [з],
доторкнувшись вказівним пальцем до губ, неначе попросити тиші.
Де дзвенить комарик? Дитина, сидячи на стільці, одночасно з
поворотом тулуба праворуч-ліворуч робить довгий видих на звук [з-з-з-з].
Гарячий чай: у дитини в руках чашка, дитина робить
вдих носом, а на видиху дує в чашечку, вимовляючи пошепки [ф-ф-ф-ф], начебто
студить гарячий чай.
Кораблик: налийте в миску води, покладіть на воду
паперовий кораблик і запропонуйте дитині «допомогти» корабликові переплисти на
іншу сторону миски. Дитина робить вдих носом, а на видиху вимовляє «пф» і дує
при цьому на кораблик. Чим дужчий повітряний струмінь, тим далі попливе
кораблик.
Шановні батьки! Пропоную Вашій увазі комплекс артикуляційних вправ для Ваших діток на кожен день у ігровій формі. Сподіваюся, Вам буде цікаво...
ПАЛЬЧИКОВА ГІМНАСТИКА ДЛЯ ВАШИХ ДІТОК...
Фонематичні процеси у мовленнєвому розвитку дитини
Як та коли розвивається мовлення дитини?
Всім відомо, що немовля народжується без
початково закладеного вміння розмовляти. Для того, щоб цей процес став можливим
насамперед в дитини мають бути сформовані та розвинені органи артикуляційного
апарату, згодом, в процесі дорослішання, дитина вчиться їх моторно
координувати, в наслідок чого вона починає вимовляти певні звуки. Але для того
щоб ці звуки склались в слова без змішування, спотворення чи інших дефектів у
дитини мають бути сформовані фонетичні процеси, мовленнєвий слух.
Розберемось детальніше…
У дітей в період від народження і до 4-х
років розвивається мовленнєва компетентність - уміння керувати мовленнєвими
органами. До 5 років діти оволодівають правильною вимовою звуків (фонем), а до
6 років навчаються усвідомлено розрізняти повністю усі звуки мовлення на слух і
при вимові у будь-якій позиції слова.
Фонетичний бік мовлення вважається сформованим
у дитини тоді, коли вона здатна забезпечити правильну звуковимову у
відповідності до результатів аналізу, проведеного спільно із тонкими
акустичними (слуховими) і кінетичними (сприймання артикуляційних позицій
звуків) відчуттями. Іншими словами, дитина має чітко розрізняти звуки між
собою за акустичними ознаками та співвідносити кожен свій звук зі
звуком-ідеалом рідної мови.
Що таке фонематичні процеси, які вони бувають і
чому порушуються?
З вище сказаного випливає, що дитина може
вимовляти звуки не чітко, плутати і замінювати їх під час мовлення маючи цілком
сформований артикуляційний апарат, а також володіючи достатньо чіткою його
рухливістю. І причиною цього слугуватиме недостатній розвиток саме фонематичних
процесів.
До фонематичних процесів відносять: фонематичне
сприймання, фонематичний аналіз та синтез, фонематичний контроль та фонематичні
уявлення. Фонематичні процеси допомагають дитині тонко «відчувати» і розрізняти
звуки на слух у чужому та власному мовленні, відбирати та диференціювати їх, а
також не плутати під час промовляння.
Варто зазначити, що на сьогоднішній день, саме
порушення фонематичних процесів часто є причиною неправильної звуковимови
дошкільників.
Причини
виникнення порушень фонематичних процесів у дітей розглядаються точки зору анатомії і фізіології,
нейропсихології та інших наук. Порушення фонематичних процесів переважно
виникають при ураженні домінантної півкулі кори головного мозку.
Розвиток фонематичних процесів
З метою пропедевтики та корекції відхилень у
розвитку фонематичних процесів слід грати з дитиною у різноманітні ігри, які
допоможуть розвинути у неї немовленнєвий та мовленнєвий слух.
Гра «Що
за звук?»
Опис: Дорослий вмикає дитині
аудіозапис природнього або побутового шуму чи звуку (наприклад шум
води, вулиці, спів пташки, різання паперу, рух поїзда тощо), дитина ж має
здогадатися що саме звучить. Для більш старших діточок можна ускладнити задачу,
наприклад, обравши різні музичні інструменти (барабан, дудка, піаніно
тощо);
Гра
«Спіймай звук»
Опис: Дорослий задає дитині
установку: «Я говоритиму багато різних звуків, ти коли почуєш звук С (Ш, Ц, Л…)
– плескай в долоні». Після цього дорослий починає говорити хаотичний звуковий
ряд (п, н, д, х, т, ч, р, л, с – хлопок). Після того як дитина
навчиться «ловити» заданий звук, в гру можна пограти замінивши звук на склад, а
потім слово. Наприклад: «Коли почуєш слово в якому заховався звук С –
плескай в долоні», (танк, жаба, квітка, шапка, собака – хлопок). Варто
зауважити, що на початкових етапах гри, дорослий має дещо протягувати заданий
звук, акцентуючи на ньому увагу дитини, коли ж дитина навчиться виконувати
завдання, промовляти звичним способом.
Гра «
Повторюшка»
Опис: дорослий просить повторити
за ним ряд складів без помилок (та-та-на; ке-ке-те; ву-ву-фу; ба-па-ба;
со-зо-со; ди-ти-ки тощо); після цього варто попросити повторити ряд схожих
слів, слів-паронімів (сік-тік-пік, тачка-качка-дачка, коза-коса-роса
тощо)
Гра
«Детектив»
Опис: дорослий пояснює, що у
словах, які він зараз називатиме заховався хитрий звук, дитина зрозуміє який це
звук, адже він буде дуже часто повторюватися (наприклад: акула, ананас,
Анна – а; сон, сестра, соска, кокос, насос – с;)
Гра
«Червоний-Зелений»
Опис: дитина отримує дві фішки –
червоного і зеленого кольору, дорослий, показує дитині зображення предмета і
називає його замінюючи, спотворюючи звуки, копіюючи вимову дитини і правильним
способом. Коли дитина чує не правильну вимову – піднімає червону фішку,
правильну – зелену (наприклад демонструється зображення ракети: це
раекта, це шакета, докета, лакета – червона фішка; це ракета – зелена фішка).
Гра
«Підбери слово»
Опис: дана гра варіація звичайної
гри в «Слова», дорослий і дитина по черзі називають слова, які починаються на
заданий звук (наприклад з- знак, зуб, зима, Зоя, змія тощо); однак,
для того щоб грати в цю гру, дитина має вміти визначати місце звука в слові,
зокрема перший звук в слові.
Гра
«Ремонт»
Опис: дорослий пояснює дитині, що
зараз називатиме слова, які «зламалися», бо розпалися на частинки і дитині
потрібно їх «полагодити», назвавши ціле слово разом (простіший варіант
гри: дорослий може називати слова по складах(во-да, сі-но, ма-ши-на,
че-ре-па-ха); складніший варіант: дорослий промовляє слова окремими звуками (л
е в, о с а, м у х а, л і т а к тощо).
ЯК ГОВОРИТИ З ОСОБЛИВОЮ ДИТИНОЮ?
Діти-аутисти
унікальні і бачать світ не так як інші люди. Їх відмінності яскраво
виражені в контексті навичок спілкування. Аутисти
користуються власною мовою і оперують системою, яка працює на них. Якщо у вас в родині зростає дитина з таким діагнозом або є знайома дитина з діагнозом аутизм, тоді вам важливо вивчити їхню мову,
щоб правильно вести себе і спілкуватися з ними.
1. Говоріть про те, що
їм цікаво. Дізнавшись, чим цікавиться дитина, вам буде
набагато простіше побудувати вашу бесіду. Під час обговорення зручної для них
теми, такі діти можуть розкритися. Для легкості спілкування необхідно знайти
правильну “довжину хвилі”, на якій їм зручно спілкуватися. Наприклад, ваш син
може любити автомобілі, і ця тема стане прекрасним початком бесіди.
2. Скорочуйте речення в розмові
з дитиною-аутистом, оскільки їй складно
осмислювати усне мовлення. Розмовляючи
з аутистом короткими реченнями, ви дасте йому можливість більш ефективно
«переварювати» інформацію. Багато залежить від дитини. Деякі аутисти
цілком можуть осмислювати довгі речення. Деякі діти-аутисти ледве розуміють
усне мовлення. В цьому випадку можна
спілкуватися з ними за допомогою письмових повідомлень, наприклад,
“Зараз ми будемо їсти”. Вони можуть написати відповідь або відповісти усно
завдяки зоровій комунікації. Письмове спілкування може стати відмінним
помічником.
3. Малюйте. Аутисти мають гарне образне мислення і добре сприймають
малюнки. Пробуйте малювати схеми,
інструкції або прості зображення, щоб доносити до них свої ідеї. Так
вони зможуть точніше зрозуміти, що ви намагаєтеся їм донести, адже більшість
дітей-аутистів краще реагують на візуальну комунікацію.
Спробуйте візуалізувати розпорядок дня дитини. Намалюйте повсякденні заняття; сніданок, похід в школу, повернення
додому, вільний час, сон. Якщо ваша дитина вчиться читати, тоді можете додавати
слова.
Так дитина зможе
перевіряти свої заняття і правильно планувати свій день. Використовуйте схематичні малюнки для пояснення дій, але додайте елемент, який
буде персоналізувати кожен символ. Наприклад, у вас може бути руде волосся. Додайте цей елемент до малюнку, щоб при
його вигляді у дитини виникала асоціація з мамою.
4. Давайте час на осмислення. Може знадобитися більше пауз, ніж в звичайній розмові. Дитині
необхідний час, щоб обміркувати почуте. Запасіться терпінням і не квапте їх;
давайте їм час подумати і підготувати свою відповідь. Якщо дитина не
відповіла на перше питання, то не поспішайте ставити друге. Тут справа в способі обробки інформації,
а не в інтелекті.
5. Дотримуйтесь мовної
сталості. Всім відомо, що в мові існують
різні варіанти побудови фраз. Для вираження однієї думки можуть
використовуватися різні слова. Діти-аутисти не вловлюють таких відмінностей,
тому говоріть однаковими фразами, щоб не вводити їх в оману.
Системність і постійність дуже важливі.
Слід розуміти, що у вас не вийде завжди повторювати слово в слово, тому не
потрібно панікувати, якщо ви сказали незвичну фразу.
6. Проявляйте чуйність і не
сприймайте мовчання як особисте ставлення. Ваша дитина може не говорити з усіма, але намагайтеся не сприймати це
особисто. Проявляйте чуйність, поважайте її межі та давайте зрозуміти, що ви
завжди раді дитині.
Ви ніколи не можете точно знати, чому дитина мовчить. Можливо, невдало вибраний час для бесіди, не підходить навколишнє оточення або дитина фантазує про щось інше.
Ви ніколи не можете точно знати, чому дитина мовчить. Можливо, невдало вибраний час для бесіди, не підходить навколишнє оточення або дитина фантазує про щось інше.
Глибока шана по відношенню до почуттів і
психологічних меж дитини- це найкращий спосіб, щоб почуття «з’явились».
Намагаючись заговорити з вашою дитиною,
інші люди можуть подумати, що вона асоціальна або вони їй не подобаються. Найімовірніше,
що ці припущення не є вірними. У будь-якому випадку необхідно пояснювати людям,
що вони повинні увійти в становище.
7. Починайте розмову із
ствердження. Дітям-аутистам не завжди легко
відповідати на запитання на кшталт “Як справи?”, яких вони можуть навіть
злякатися. Перетворення думок в
речення для них може вимагати часу, тому починайте розмову без подібного тиску,
щоб не ставити їх у незручне становище. Просто прокоментуйте що-небудь і спробуйте дочекатися відповіді. Знову
ж, говоріть про те, що їм цікаво.
Більш старші діти можуть придумати
відповіді, які вони будуть говорити після загальновідомих питань. В такому
випадку на питання “Як справи?” ви автоматично отримаєте відповідь “Добре”.
Питання на початку бесіди не буде стресом, якщо у дитини є заготовлені
відповіді.
8. Приділяйте їм увагу. Досить часто дитина хоче привернути увагу, але може відчувати внутрішню
боротьбу. Не забувайте про них і приділяйте увагу. Робіть спроби, навіть якщо
вони не відповідають. Для них це багато значить.
9. Вибирайте правильний час
для розмови. Намагайтеся розмовляти, коли
дитина спокійна. У моменти розслабленості вони більш сприйнятливі до
інформації. Також важливі навколишні умови, навколо не повинно відбуватися
багато всього одночасно, так як зайва кількість вхідних сигналів може скувати
дитину.
10. Говоріть прямо. Аутисти можуть не сприймати метафори. Їм складно розуміти сарказм,
ідіоми і жарти. Говоріть максимально прямо і по справі, щоб їм було простіше
вас зрозуміти.
ПОРАДИ ЛОГОПЕДА БАТЬКАМ ДИТИНИ, ЩО СТРАЖДАЄ НА АУТИЗМ
Аутизм – що це за хвороба?
Важко залишатися байдужим,
спостерігаючи за тим, як дитина хвора на аутизм намагається адаптуватися в
швидкоплинному сучасному світі. Хоча форми подібних розладів варіюють від
легких до важких, багато людей хворі на цю недугу виявляють виняткові здібності
до музики чи інших видів мистецтв. Варто їх трохи підтримати і адаптація їх у
суспільстві стане цілком реальною.
Аутизм не є результатом
поганого виховання. Аутизм – це розлад,
який виникає внаслідок порушення розвитку мозку і характеризується відхиленнями
у соціальній взаємодії та спілкуванні, а також стереотипністю у поведінці та інтересах. Всі вказані
ознаки з’являються у віці до 3 років.
На відміну від усіх інших дітей
з психофізичними порушеннями і без них, аутична дитина не йде назустріч іншій
людині і не радіє, коли будь-хто, дитина чи дорослий, хоче, наприклад, гратися
разом з нею.
Поради батькам дитини, яка
страждає на аутизм
Основним орієнтиром
розвитку дитини з аутизмом має бути різноманітне, емоційно насичене спілкування
з нею батьків. Батьки мають розмовляти з нею
більше, аніж зі здоровою дитиною.
- Постійно стимулюйте інтерес дитини до зовнішнього світу.
Зацікавлене виконання вами режимних моментів і не байдуже, лагідне ставлення до
дитини, позначення емоційних станів різними звукосполученнями сприятиме
емоційному «зараженню» малюка. Це, своєю чергою, поступово викликатиме в неї
потребу в контакті і започатковуватиме поступову зміну дитиною свого власного
емоційного (часто агресивного) стану.
- Постійно привертайте увагу дитини до своїх дій. Купаючи, одягаючи,
оглядаючи тощо дитину, не мовчіть і не ігноруйте дитину, а, навпаки, постійно
лагідно стимулюйте її до наслідування. При цьому пам’ятайте, що дитина здатна
наслідувати лише те, що в загальній формі вона вже сама може зробити. Добре,
коли мама співає, при цьому це можуть бути не тільки пісні: зважаючи на те, що
діти з аутизмом краще реагують на музику, аніж на мовлення, варто мовленнєві
прояви робити музичними, проспівувати ім’я дитини, свої коментарі, свої
прохання, розповіді, похвалу тощо. А розмовляти з такою дитиною – спокійним
(бажано навіть тихим) голосом.
- Сприяйте більш легкому проходженню дитиною моменту фізичного відриву
від себе з тим, щоб запобігти прояву важких форм «почуття краю», коли дитина
стає абсолютно нестриманою, некерованою, неслухняною. Постійно формуйте в
малюка «відчуття краю» з тим, щоб він поступово переставав лякатися нового в
навколишньому середовищі.
- Враховуйте, що поруч з
байдужістю, афективною блокадою (ізоляцією) стосовно вас, можлива також симбіотична форма контакту, коли дитина
відмовляється хоча б на деякий час залишатися без вас при тому, що ніколи не
буває з вами лагідною.
- На всіх етапах встановлення
контакту підбирайте безпечну дистанцію
для спілкування і ненав’язливо демонструйте власну готовність до контакту,
кожного разу обов’язково починаючи з того психічного рівня, на якому
знаходиться дитина.
- Під час тактильного контакту з дитиною говоріть їй про свої почуття,
включаючи навіть прояви гніву на її опір. При цьому враховуйте, що аутична
дитина здатна розуміти ваші почуття і мовлення. Однак емоційні особливості
малюка є перепоною процесу сприймання материнської ласки. Важливо продовжувати
усувати дитячий опір такими стимулами, які для неї є емоційно надчутливими,
дискомфортними (довгий поцілунок, шепіт у вухо тощо). Разом з тим, застосовуйте
певну трансформацію стосунків з дитиною, яку (ситуацію) умовно називають
«відпусти», коли дитина намагається уникати тривалих емоційних контактів,
обіймів, поцілунків. Проте, враховуючи природну автономію дитини з аутизмом, цю
можливість треба використовувати обережно.
- Застосовуйте (як можливий) метод мобілізації дитини до гри без
усіляких вимог і інструкцій лише з метою налагодження емоційно сприятливого,
довірливого контакту, навіть не зважаючи на те, що дитина може не звертати на
вас увагу.
- Постійно стимулюйте емоційні реакції дитини на тепло, прохолоду, вітер,
барвисте листя на деревах, яскраве сонце, талий сніг, струмки води, спів
пташок, зелену траву, квіти; на забруднені місця в природному довкіллі
(засмічені, з неприємним запахом, брудною водою) та чисті й затишні галявини
тощо. При цьому багаторазово навчайте і заохочуйте дитину використовувати
відповідні жести і рухи тіла, вокалізації, недосконалі слова; схвалюйте таку її
поведінку.
- Постійно пом’якшуйте недостатню або повну відсутність потреби в контактах, а
також активне, часто з агресивним проявом прагнення самотності і
відгородженості від зовнішнього світу. При цьому враховуйте, що діти почувають
себе помітно краще, коли їх залишають наодинці. Проте приєднуйтеся до дій
дитини, а потім тактовно наполягайте на спільних діях, наприклад, з предметом,
яким грається дитина, з книжкою, яку «разом» читають, з матрійкою, яку
почергово складають, з м’ячем, який по черзі прокочують по підлозі тощо.
- Навчайтеся зчитувати її елементарні
спроби вступати з вами в контакт і посмішкою (лагідним голосом, ніжним
поглядом, обіймами, багаторазовим повторенням її імені тощо) заохочуйте дитину до продовження цього
контакту. Для формування спрямованого погляду дитини на обличчя дорослого
можна «ловити» її погляд, притуливши власні долоні до її скронь, зробити ними
ніби штори (долоні розвернуті внутрішнім боком паралельно одна до одної),
щоб дитина не могла дивитися вбік, і нахилятися таким чином, щоб очі дитини
зустрічалися з очима дорослого.
- Враховуйте важливість використання різноманітного й яскравого
одягу і прикрас (окуляри, капелюхи, намисто тощо), що викликатиме на себе
орієнтовні реакції дитини, стимулюючи її дослідницькі дії і привертаючи її
увагу до вас.
- Формуйте уявлення про поняття: рідні, близькі, знайомі, чужі люди,
правила поведінки з різними категоріями людей; за можливістю, вдома облаштуйте
родинний куточок, в якому помістіть «дерево роду», фотографії та відео сімейних
подій; створюйте умови для вправляння в налагодженні взаємин з людьми
різного віку та статі.
- Знайомте з різними джерелами інформації (книги, журнали, телебачення,
радіо, комп’ютер); показуйте їхню роль в
житті людей. Сімейне читання може допомогти налагодити емоційний контакт з
дитиною і прищепити їй навички соціальної поведінки. Окрім сімейного читання
батьки можуть використовувати і метод спільного малювання, під час якого вони
також активно описують словами все, що малюють, терпляче пояснюють дитині
послідовність малювання, називають кожну деталь. Якщо дитина не хоче або не
може малювати самостійно, дорослі діють її руками. При спільному малюванні батьки
можуть самі намалювати , наприклад, автобус, але «забути» домалювати,
наприклад, одне колесо. Вони просять дитину домалювати те, що потрібно. Подібна
робота позитивно впливає на розвиток сприймання та уяви дитини, вчить її
взаємодіяти з дорослими.
- Розвивайте відчуття приналежності різних предметів навколишнього
середовища, здійснюючи це з урахуванням труднощів розуміння аутичною
дитиною зверненого мовлення. Спочатку слід розвивати в малюка вміння
обстежувати навколишнє середовище і орієнтуватися в його предметному світі. Цю
роботу здійснюйте за допомогою багаторазових повторень і спираючись на
коментуюче та звернене мовлення дорослого, перш за все, матері: «Подивись, це
(відповідний жест) - годинник. Годинник каже: цок-цок. Де годинник?»; «Пташка
(відповідний вказівний жест дорослого). Яка гарна пташка». «Де пташка? Покажи»
тощо). Формуйте у дитини елементарний інтерес до іграшок та до інших, оточуючих
її, предметів. Вживайте назви тих предметів, які їй добре відомі («Це – лялька.
Лялька – твоя. Де твоя лялька? Покажи»).
- Діти, які страждають аутизмом, охоче грають в такі ігри, де не потрібно
говорити. Потрібно вчити дитину грати в лото, складати головоломки, пазли,
викладати мозаїку, аплікації. Так може бути досягнута спільна діяльність -
перший крок на шляху до спілкування та взаємодії, налагоджений контакт з
малюком.
- Формуйте в дитини вміння регулювати дії при виборі предмету для ігор,
отримати його в руки, використати для досягнення простого результату. При
цьому за допомогою простих завдань важливо вчити дитину результативним діям.
Для цього малюку, наприклад, показуйте пірамідку в зібраному вигляді. Потім на
його очах знімайте і знову надягайте всі кільця на стержень пірамідки. Свої дії
супроводжуйте словами: «Була пірамідка, кільця зняли – не має пірамідки.
Зараз знову зберемо пірамідку. Будем кільця на стержень надягати. Ось так!»
Потім знову розбирайте і збирайте пірамідку. І тільки потім пропонуйте
дитині самій здійснити необхідні дії. Цю роботу можна здійснити, використовуючи
природні життєві ситуації. Наприклад, коли дитина просить пити, то,
поставивши перед нею тарілку і чашку, запропонуйте: «Дивися, ось чашка, а ось
тарілка. Куди Марійці налити водички? В тарілочку? В чашечку? Куди? Покажи».
- Закінчуйте формування в дитини вміння регулювати свої дії тоді, коли
вона зможе затримувати або хоча б відстрочувати виконання свого бажання
заради іншої мети. Наприклад, маля дуже хоче гратися з м'ячем в кімнаті. У
даному разі важливо, щоб дорослий нагадав дитині про те, що в кімнаті можна розбити
скло у вікні. Таке пояснення-попередження, зрозуміло, може сприяти тому, що
дитина утримається від задуманої гри.
Слід пам’ятати про п’ять «не»:
Не говорити голосно.
Не робити різких рухів.
Не дивитись пильно в очі дитині.
Не звертатись прямо до дитини.
Не бути занадто активним і нав’язливим.
Отже, тісне спілкування,
постійні розмови з дитиною, пояснення всього, що відбувається, розвиває
емоційно-чуттєві якості маленької людини, і з часом він навчиться спілкуватися
з близькими, висловлювати свої почуття і емоції за допомогою слів.
Виховання малюка, котрий
страждає раннім дитячим аутизмом, має свої специфічні особливості, і займає
багато часу і сил .Потрібно постійно займатися з дитиною, у жодному разі не
пускаючи на самоплив, інакше розвиток психоемоційної сфери дитини зупиниться
або відкотиться на початковий рівень.
Виховання малюка, котрий страждає раннім дитячим аутизмом, має
стати способом життя сім'ї, в якій є місце добру, терпінню і великої любові до
дитини...
ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ ІЗ ДИЗАРТРІЄЮ ЯК ФАКТОР ЇХ НАВЧАЛЬНОЇ УСПІШНОСТІ
Дизартрія – порушення вимовної сторони мовлення, обумовлене
недостатністю іннервації мовленнєвого апарату. Провідним дефектом при дизартрії
є порушення звуковимовної і просодичної
сторони мовлення, пов’язане з органічним ураженням центральної і периферичної
нервової системи. Відомо, що при
дизартрії порушується руховий механізм мовлення, як наслідок органічного
ураження центральної нервової системи. Порушення звуковимови
пов’язано з утрудненням артикуляційної моторики, мовленнєвого дихання та
голосотворення. Проблеми з супутніми рухами, тремором призводять до нечіткості
(«змазаності»)мовлення, впливають на його темп (мовлення може бути уповільненим
або прискореним). Традиційно, аналізуючи усне мовлення дітей з церебральними
порушеннями, йдеться про їх експресивне мовлення – якість говоріння. Проте мало
уваги приділяється імпресивному мовленню, яке тісно взаємопов’язане з
експресивним. Значні проблеми мовленнєвого розвитку дітей з ДЦП обумовлені саме
недосконалими уміннями та навичками сприймання усного мовлення, його розуміння,
що впливає на їх загальний розвиток, на здатність отримувати усну інформацію. В
той же час труднощі сприймання, аналізу усного мовлення (усної інформації)
автоматично проектується на якість розуміння писемних текстів, розвиток
словесної пам’яті, що призводить до обмеження можливостей отримання писемної
інформації. Тому як формування усного (експресивного) мовлення, так і його
розуміння є практично рівнозначними для мовленнєвого розвитку дитини з ДЦП, а
також для її загального, інтелектуального розвитку.
У
вирішенні проблем формування та розвитку мовлення у дітей з ДЦП надзвичайно
важливим є розвиток загальної та
артикуляційної моторики. Взаємозв’язок порушень загальної та мовленнєвої
моторики при ДЦП проявляється в тому, що дитина погано відчуває як положення
своїх кінцівок, так і органів артикуляції. Це утруднює здійснення
цілеспрямованих рухів, їх довільну організацію, що призводить до порушення
звуковимови і свідчить про необхідність поєднання розвитку загальної моторики
дитини, функцій рук та артикуляційної моторики. Особливої уваги потребує відпрацювання моторного
образу звука, тобто подолання моторних труднощів при звуковикові. У дітей з ДЦП
труднощі артикулювання зберігаються тривалий час і є досить стійкими, що
потребує пошуку нових технологій активізації формування усного мовлення і,
зокрема, звуковимови. У пошуку технологій формування звуковимови і мовлення
доцільно виходити з того, що новий звук включається дитиною в фонологічну
систему лише тоді, коли дозріють артикуляційні можливості його реалізації
(Гвоздев А. Н., 1948, Бельтюков В. И.1979). З даних досліджень можна зробити
висновок, що звук, не відпрацьований в моторному плані, не стає повноцінним
надбанням її фонологічної системи. З корекційною метою доцільним є
застосування, так званої, фонетичної ритміки, коли вимовляння звука
пов’язується з відповідним (грубим) рухом рук, з активізацією загальної
рухливості. Основою запровадження технологій ритмічної стимуляції рухів є
психологічні дослідження відомих психологів (Л. С. Виготського, Н. А.
Бернштейна, А. Р. Лурія та інших). Вони розглядали довільну рухову активність
на основі концепції функціональних систем, що включають кінестетичну і
кінетичну основи і зорово-просторову організацію. Пов’язування ритмічних рухів
тулуба, рук тощо з породженням звуків мовлення є ефективним як для розвитку
рухової сфери дитини, так і мовлення. Значної ваги набуває відома методика
формування здатності зосереджуватись на відчуттях артикуляційних положень з
закритими очима (Є.М. Мастюкова). Саме дану методику доцільно розглядати як
проміжний (хоч і дуже важливий) етап, який варто реалізувати на шляху до
мисленнєвого породження звуків і організованих звукокомплексів-слів. Мисленнєве
породження дитиною рухів артикуляційного апарата, характерних для того чи
іншого звука, є доступним засобом активізації звуковимови, мовленнєвого
мислення та мовлення. Для цього дитині потрібно пам’ятати положення
артикуляційних органів при породженні звука, послідовності артикуляційних
звукокомплексів при вимовлянні слова. Мисленнєве породження дитиною рухів
артикуляційного апарата, характерних для звуковимови конкретного звука стимулює
рух органів артикуляції, перехід їх у активну фазу, що пришвидшує процес
оволодіння звуковимовою. Крім того, саме артикуляційний рух при сприйманні
дитиною зверненого мовлення активізує систему його інтелектуальної обробки,
забезпечуючи синхронність його сприймання, аналізу-синтезу та розуміння. Дитина
оволодіває звуковою стороною мовлення, досвідом свідомого сприймання звукових
сигналів, розвиває свій фонетико-фонематичний слух.
Немає коментарів:
Дописати коментар