Батьківська сторінка

Шановні батьки, навчайте Ваших діток бути толерантними!!!

РОЛЬ LEGO-КОНСТРУЮВАННЯ У РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ ДИТИНИ

За результатами досліджень і спостережень, вчені зробили висновок, що складання конструктора позитивно впливає на розвиток дитини. LEGO дозволяє дітям вчитися, граючись, і навчатись у грі. Конструюючи, вони занурюються в організовану дорослими ситуацію. При цьому у дітей розвивається творча уява, комунікативні якості, допитливість. Знання, які отримують діти, є актуальними, необхідними для них. А цікавий матеріал засвоюється легко і назавжди.

Отже, застосування LEGO сприяє:

1.     Розвитку у дітей сенсорних відчуттів (тому що використовуються деталі різної форми, основних кольорів).

2.     Розвитку та вдосконаленню психічних функцій (пам’яті, уваги, мислення, розвиток таких мислительних процесів, як аналіз, синтез, класифікація, узагальнення).

3.     Тренуванню пальців кисті руки, що дуже важливо для розвитку дрібної моторики руки. А також сприяє розвитку мовлення дитини, тому що недарма кажуть: «Мова дитини на кінчиках пальців».

4.     Об’єднанню дитячого колективу, формуванню симпатії один до одного, так як діти навчаються спільно вирішувати задачі, розподіляти ролі, пояснювати один одному важливість прийнятого конструктивного рішення.

Дуже тісно конструктивна діяльність пов’язана з розвитком мовлення, комунікативних навичок, тому що спочатку дитина проговорює подальші дії, які деталі вибере, необхідну їх кількість, розміри. Захоплюючись грою, дитина проектує свою діяльність та втілює її у життя.

Як грати в Лего з дітьми, щоб їм це пішло на користь?

Особливості гри з малюками:

    Вам необхідно привернути увагу дитини. Перший час він може розкидати деталі в сторони.

    Дайте йому пограти в Lego самостійно, щоб відбулося знайомство з новою річчю.

    Далі покажіть вашу зацікавленість даною річчю, збирайте разом прості фігури. Запорука успіху – заохочення до гри.

    Пояснюйте словами, що потрібно зробити, просіть допомогти вам, називайте кольори, форми, розміри, чергуйте їх.

    Дайте йому повторювати за вами легкі для відтворення конструкції, обов'язково хваліть вашого малюка, підігріваючи мотивацію. Дуже скоро він навчиться виконувати завдання за вашими підказками.

    Найперше, що бажано збудувати, - це вежа з кубиків.

    Дізнавайтеся про предмети на дотик. Сховайте окрему фігурку в мішечок для іграшок, дайте її помацати.

    Придумуйте казки, проводьте тематичні ігри. Поступово будуйте парки, села, міста.

    Навчіть описувати деталі.

Ось приклади ігор, в які можуть погратися батьки разом зі своїми дітьми. Це ігри-лабіринти, які потрібно спочатку самим сконструювати із цеглинок. Головне – коментувати гру та супроводжувати дії мовленням.  

Гра «Закоти м’ячик у лунку» (для дітей 3-4 років)

 Мета: виховувати терплячість під час виконання завдання; розвивати дрібну моторику рук, координацію рухів; закріпити основні кольори.

Обладнання: цеглинки DUPLO, м’ячики 3-х або більше кольорів.

Хід гри:

Спочатку потрібно дитині разом з дорослим вигадати і сконструювати лабіринт для гри. Потім виготовити лунку для м’ячиків (лунки повинні бути такого ж кольору, що і м’ячики). Потім потрібно закотити м’ячик у свою лунку. 

Гра «Проведи тваринку у свій будиночок» (для дітей 3-4 років)

Мета: виховувати дружні взаємини у дитячому колективі; розвивати дрібну моторику рук, пам'ять, просторову орієнтацію, увагу; вчити співвідносити розмір предметів.

Обладнання: цеглинки DUPLO; фігурки тварин.

Хід гри:

Виготовити лабіринт або використати з попередньої гри. Для кожної тваринки, відповідно до її розмірів, потрібно виготовити свій будиночок. Потрібно кожну тваринку провести лабіринтом так, щоб вона потрапила у свій будиночок. Потім можна попросити, щоб одна тваринка «прийшла» у гості до іншої.     

Отже, чим корисно LEGO?

Головна особливість цієї іграшки - допомогти розвинути ті навички, яких немає у дитини.

Нетовариські діти навчаться знаходити спільну мову. Збираючи деталі спільно, діти комунікують між собою. Їм доведеться домовлятися, співпрацювати, обговорювати подальші дії, йти на контакт, щоб створювати щось разом. З іншого боку, гіперактивні діти освоять посидючість. Цікаве заняття з батьками допоможе їм стати більш сконцентрованими. Успіхів Вам!

Шановні батьки, для того, щоб вивчення іноземної мови для Вашої дитини було легким та результативним, Вам необхідно запам’ятати декілька логопедичних порад та правил!👆👆

Поради логопеда щодо вивчення дітьми іноземної мови

·                     Навчання іноземної мови повинне здійснюватись в ігровій формі.

·                     Добре, якщо у дитини є потяг до розуміння іноземної мови. В іншому випадку дорослому слід ретельно підбирати потрібну методику вивчення мови для зацікавлення дитини.

·                     Оскільки батьки – це взірець для наслідування для дитини в усьому і в мовленні зокрема, навчаючи іноземній мові, сам дорослий повинен мати прекрасну вимову та знати тонкощі граматики. Адже саме з батьками дитина гратиме в іноземців і перейматиме особливості спілкування.

·                     У випадку, коли мовлення дитини формується згідно вікових норм і немає порушень у розвитку мовлення, тоді в період інтенсивного вивчення рідної мови можна розпочати вивчення іноземної. Адже саме в цей час дитина добре сприймає і засвоює нові слова і правила.

·                     Дуже добре на засвоєння іноземної мови впливає спілкування з носіями мови. Окрім того, що дитина буде чути правильне мовлення, нове мовне середовище дасть змогу дитині зрозуміти, де і як можна практично використати іноземну мову.

·                     Навчання іноземній мові передбачає сформованість фонематичного слуху та сприймання. Тому якщо у дитини є певні порушення, зумовлені недостатньою зрілістю фонематичних процесів, з вивченням іноземної мови варто трохи зачекати.

·                     Також не варто розпочинати навчання іноземної мови, якщо дитина ще не опанувала звуки рідної мови. Інакше в дитини може виникнути «плутанина» з артикуляцією певних звуків, змішування у вимові звуків різних мов, що негативно позначиться на розвитку мовлення загалом та формування звуковимови зокрема.

 

Мовні ігри від логопеда для вивчення з дітьми

іноземної мови

1.                Батькам слід пам’ятати, що як і при вивченні рідної мови, для дітей дуже важливою є візуалізація, а не просто пояснення чи переклад. Наприклад, при вивченні англійської мови не варто перекладати слово «cat» – це «кіт». Достатньо показати на кота чи його зображення на картинці й вимовити «cat». Такої аналогії між візуальним образом і вимовленим англійським словом буде цілком достатньо, щоб дитина його зрозуміла і запам’ятала.

2.                Гарний ігровий прийом – розучування віршиків і пісень іноземною мовою. А якщо їх промовляння супроводжувати хоч невеличким театралізованим дійством (пальчиковим театром, таночком, діями з іграшками тощо) – діти із задоволення повторюватимуть їх знову і знову.

3.                Для вивчення з дітьми іноземної мови використовуйте іноземний етикет.  Можна домовитись між собою і в побуті використовувати іноземні кліше ввічливості. Наприклад, вранці після пробудження кажіть «Доброго ранку» двома мовами, так само бажайте «Надобраніч», «Смачного», промовляйте слова вдячності та вибачення тощо.

4.                Обов’язково рахуйте іноземною усе навкруги, називайте колір та розмір предметів, збагачуйте словник назвами членів родини, меблів, посуду і т. д. Називайте іноземною мовою всі предмети та дії, з якими зіштовхується дитина.

5.                Використовуйте для вивчення іноземних слів книжку з яскравими картинками. Добре, якщо під картинкою буде написане іншомовне слово. Називайте всі ці слова, а малюк нехай за вами повторює.

6.                Складнішою, але дуже корисною, є гра-римування. Для цієї гри у дитини вже має бути певний словниковий запас іншомовних слів. Дорослий допомагає дитині, пропонуючи зразок, наприклад: cat – hat, dog – frog, parrot – carrot тощо.

7.                Проявляйте творчу фантазію, зі щирим задоволенням грайте в іноземців. Супроводжуйте іноземною мовою усі спільні види діяльності: малювання, ліплення, аплікацію тощо. І якщо такі іноземні ігри будуть систематичними, ваша дитина швидко стане носієм другої мови.

 

Білінгвізм, або двомовність, у дітей

Існуюче двомовне середовище в нашому суспільстві може позначитися на мовленні дитини як позитивно, так і негативно. Якщо дорослі, які оточують дитину, розмовляють правильно і чисто, дитина автоматично успадкує правильне мовлення. Якщо ж мовлення дорослих спотворене, перевантажене некоректними формами висловлювань, жаргонами, – відповідним буде і результат. Адже мозок дитини, її центральна нервова система, органи чуття, артикуляційний апарат сформовані таким чином, що дитина з народження здатна засвоювати кілька мов одночасно.

Однак тільки успадкування та запам’ятовування для оволодіння вмінням розмовляти недостатньо. Потрібна щоденна, послідовна, цілеспрямована робота з розвитку усного мовлення.

Для того, щоб запобігти виникненню «суржику», слід обов’язково демонструвати дітям приклади правильного розмовного мовлення. І якщо в такому випадку прикладом не можуть бути батьки, ним має стати педагог (вихователь, учитель), або хтось із найближчого оточення дитини. У випадку, коли в сім’ї, де росте і виховується дитина, звучить «правильна» іноземна мова, а в навчальному закладі – українська, з часом вона буде володіти однаково добре двома мовами. Дітям нелегко заговорити новою для них мовою, а це означає, що потрібні терпіння та тактовність з боку дорослих. Слід відразу заохочувати нехай навіть незначні перші успіхи дитини.

При вивченні другої іноземної мови слід спочатку акцентувати увагу на сприйнятті, розумінні, а вже потім на говорінні.

Для того, щоб не відбулося засмічення мовлення дитини, необхідний постійний контроль дорослих під час двомовного спілкування. Також сім’ям, в яких виховується дитина-білінгв, бажано час від часу отримувати консультацію логопеда для того, щоб попередити виникнення мовленнєвих порушень.

Дуже важливо з самого дитинства виховувати в дітях інтернаціональні почуття, повагу до інших мов і народів. Слід пояснити дитині, що вивчення мови іншого народу – це повага до його культури, побуту, традицій.

Пам’ятайте, що процес оволодіння другою мовою є досить тривалим, тому не потрібно постійно виправляти помилки, вказувати на них. Невимушений характер спілкування та щира, довірлива атмосфера будуть викликати у дитини природне бажання розмовляти на декількох мовах.

Шановна батьківська громада! Пропоную Вашій увазі поради, як краще організувати логопедичні заняття вдома, у режимі онлайн, в умовах сьогодення. 

В умовах ситуації, що склалася в країні,  велика кількість закладів освіти працює дистанційно. Дистанційне навчання передбачає наявність технічних засобів. Перед початком такої роботи педагог має ознайомитись із технічними можливостями батьків і, відповідно до цього, будувати свою роботу. А ще батьки повинні усвідомити свою важливість у роботі з дитиною і, взагалі, важливість дистанційного навчання, щоб не гаяти час.

При наявності технічних можливостей найпоширеніші види технологій:

– Заняття в режимі он-лайн (платформи різні, закриті групи).

Присутність батьків обов’язкова.

Логопедичні групи можна ділити на підгрупи.  З батьками кожної підгрупи визначити окремий час.

– Відео- та аудіо-записи.

– Електронні матеріали, які потрібно надіслати батькам.

Якщо технічні можливості батьків обмежені телефонними розмовами, то консультуємо по телефону.

Якщо є можливість очно-дистанційного навчання, то батьки можуть виступати в ролі асистента вчителя-логопеда. Батьки приходять до нас і ми надаємо надруковані докладні покрокові інструкції, матеріали, і вони вдома займаються з дітьми.

В режимі дистанційного навчання можна відпрацьовувати всі етапи, починаючи з артикуляційних та дихальних вправ, закінчуючи автоматизацією і диференціацією звуків. Постановку за наслідуванням також слід робити. Хтось із дітей обов’язково зможе цим оволодіти.

Шановні батьки! Для закріплення результатів корекційно-відновлювальної роботи з логопедом Ваші діти потребують також систематичного виконання домашніх завдань.

Перед початком занять підготуйте все, що може Вам знадобитися:

• велике настільне дзеркало, щоб дитина могла контролювати правильність виконання вправ артикуляційної гімнастики;

• настільні ігри-лото на різну тематику (зоологічне, біологічне, «Посуд», «Меблі», «Одяг» тощо);

• муляжі фруктів, овочів, набори невеликих пластмасових іграшкових тварин, комах, транспортних засобів, ляльковий посуд і т. д. (або картинки з їх зображенням);

• розрізні картинки з двох і більше частин або пазли;

• пластилін та інші матеріали для ліплення, конструктор, шнурівки, рахункові палички для розвитку дрібної моторики;

• зошит або альбом для наклеювання картинок і планування занять.

Вашим хобі до остаточної компенсації недорозвинення мовлення у дитини має стати колекціонування різних картинок, які можуть стати в нагоді у процесі підготовки до занять (барвисті упаковки від продуктів, журнали, плакати, каталоги, рекламні буклети з супермаркетів тощо). Знайдіть вдома велику коробку, куди ви будете складати свою «колекцію».

Основною проблемою для батьків є небажання дитини займатися вдома. Щоб подолати це, необхідно зацікавити малюка!

Важливо пам'ятати, основною діяльністю в дошкільному віці є ГРА!

Всі заняття повинні будуватися за правилами гри: можна «відправитися в подорож» у Казкове королівство або в гості до Незнайка. Плюшевий ведмедик або лялька теж можуть «поговорити» з малюком. Не чекайте, що Ваша дитина буде сидіти на місці і вбирати в себе знання, які Ви їй запропонуєте. Не переживайте! Ваші старання не пройдуть  дарма, і результат занять обов'язково проявиться.

   ЩОДЕННО СЛІД ПРОВОДИТИ:

• ігри для розвитку дрібної моторики;

• артикуляційну гімнастику (краще 2 рази в день);

• ігри для розвитку слухової уваги або фонематичного слуху;

• ігри для формування лексико-граматичних категорій (узагальнюючі слова, синоніми, антоніми, багатозначні слова; число, рід, відмінок).

Кількість ігор: 2-3 в день, крім ігор на розвиток дрібної моторики і артикуляційної гімнастики.

Знайомте  дитину з дитячою літературою! Намагайтеся прочитати маляті хоч кілька сторінок, розгляньте картинки до прочитаного тексту, опишіть їх, задайте дитині питання за текстом прочитаного. «Коли ж це все встигнути?» - запитаєте Ви. Читання книг можна відкласти на вечір перед сном. Читання перед сном стає улюбленим заняттям малюка, адже ще 15-20 хвилин можна не спати, поспілкуватися з батьками, поділитися своїми секретами. Бажано, щоб тема літературного твору збігалася з лексичною темою тижня в дитячому садку.

Користуйтеся наочним матеріалом! Дітям важко сприймати слова, які не підкріплені зображенням. Наприклад, якщо Ви вирішили вивчити з дитиною назви фруктів, покажіть їх у натуральному вигляді або користуйтеся муляжами, картинками.

Говоріть чітко, повернувшись обличчям до дитини. Нехай вона бачить рухи ваших губ і язика, запам'ятовує їх.

Не вживайте слово «неправильно»! Підтримуйте всі починання малюка, хваліть навіть за незначні успіхи. Не вимагайте від нього правильної вимови слова відразу. Краще ще раз самі повторіть зразок вимови цього слова.

Не бійтеся експериментувати! Ігри можна придумувати самим. Можна адаптувати складні ігри (пристосувати умови гри до рівня розвитку дитини), якщо дитина не сприймає їх у тому вигляді, в якому Ви пропонуєте.

ПОРАДИ ЛОГОПЕДА:

 1. Для досягнення результату необхідно займатися з дитиною регулярно та систематично! Заняття повинні бути цікавими, не примусовими, не слід перетворювати їх на додаткові навчальні години. Заняття можуть проводитися під час прогулянок, поїздок. Але деякі види занять вимагають обов'язкової спокійної ділової обстановки, а також відсутності відволікаючих чинників.

2. Тривалість заняття без перерви не повинна перевищувати 15-20 хвилин. Час занять повинен бути сталим у режимі дня, адже це дисциплінує дитину, сприяє засвоєнню навчального матеріалу. Не перевтомлюйте малюка! Не перевантажуйте інформацією! Це може стати причиною заїкання. Починайте заняття з 3-5 хвилин у день, поступово збільшуючи час. Деякі заняття (наприклад, на формування лексико-граматичних категорій) можна проводити по дорозі додому. Адже після 15-20 хвилин заняття увага дитини розсіюється, і вона не буде здатна сприймати інформацію. Є діти, які не можуть сконцентруватися і на цей час, адже кожна дитина - індивідуальна. Якщо Ви побачите, що увага дитини розсіяна, що вона вже зовсім не реагує на звертання, як би Ви не старалися і не залучали всі знайомі Вам ігрові моменти, значить, заняття необхідно припинити або перервати на деякий час.

3. Необхідно  визначити, хто саме з дорослого оточення дитини буде з нею займатися, виконуючи завдання логопеда; варто дотримуватися єдиних вимог, які будуть ставитися до дитини.

4. При отриманні завдання уважно ознайомтеся з його змістом, переконайтеся в тому, що воно Вам зрозуміле. У випадку виникнення труднощів проконсультуйтеся з логопедом.

5. Привчайте дитину до самостійного виконання завдань. Не слід поспішати, показуючи, як потрібно виконувати завдання, навіть якщо дитина засмучена невдачею. Допомога  дитині повинна бути своєчасною і в розумних межах.

6. Потрібно урізноманітнювати форми проведення занять, чергувати завдання зі збагачення словника із завданнями з розвитку пам'яті, уваги, звуковимови, розвитку мовлення.

7. Необхідно підтримувати в дитини бажання займатися, стимулювати її до подальшої роботи, заохочувати успіхи, вчити долати труднощі.

8. Будьте терплячими до дитини, уважними під час занять. Ви повинні бути доброзичливими, співчутливими, але водночас досить вимогливими. Не забувайте відзначати успіхи дитини, хвалити її за досягнуті результати.

Терпіння Вам і успіхів, радості у спілкуванні!

Вітаю, шановна батьківська громадо! Вашій увазі пропонується 

консультація на тему "Ефективні умови формування правильної звуковимови у дітей"

Основними причинами, які більшою мірою спричиняють затримку мовленнєвого розвитку дитини є вади та розлади мовлення, що можуть виникнути у різні періоди раннього дитинства і позначитися на подальшому інтелектуальному та комунікативному розвитку, а також такі, які призводять до руйнації особистості, соціальної незрілості. Повноцінний розвиток мовлення є необхідною умовою гармонійного розвитку особистості. Виховання «чистої» мови у дітей - це серйозне завдання, що стоїть перед батьками та педагогами. Мова - це діяльність, яка здійснюється при узгодженому функціонуванні головного мозку та інших відділів нервової системи. У здійсненні мовної функції беруть участь слуховий, зоровий, руховий і кінестетичний аналізатори. 

Формування правильної звуковимови у дітей можливе завдяки розвинутому мовленнєвому (фонематичному) слуху, мовленнєвому диханню та чіткій, злагодженій артикуляції.

Мовленнєвий (фонематичний) слух

Для того, щоб навчитись правильно вимовляти звуки, дитина повинна точно сприймати їх на слух. Здатність правильно чути, впізнавати та розрізняти звуки називається мовленнєвим (або фонематичним) слухом. Мовленнєвий слух можна порівняти з музичним. Завдяки музичному слуху дитина може відрізнити один музичний звук від іншого, а завдяки мовленнєвому слуху вона розпізнає звуки рідної мови і розрізняє їх між собою.

Саме з допомогою мовленнєвого слуху дитина вчиться вимовляти звуки. Коли дитина чує певний звук, вона намагається його відтворити, інтуїтивно підбираючи для цього різні варіанти вимови. Якщо ж звук вийшов неточним, мовленнєвий слух дитини «не приймає» його. І дитина продовжує шукати нові способи вимови цього звуку.

У деяких дітей мовленнєвий слух від початку не розвинений (фонематичний недорозвиток мовлення). З цієї причини вони не можуть навчитись правильно вимовляти звуки, так як не можуть оцінити, чи співпадає їх вимова із загальноприйнятою (нормативною). Інакше кажучи, вони «неточно» чують те, що вимовляють самі, а також те, що вимовляють оточуючі. Слід зауважити, що це не пов’язано з загальним зниженням у дитини фізіологічного слуху. Хоч за певних обставин логопед може порекомендувати перевірити і його.

Мовленнєве дихання

Наступною необхідною умовою для формування правильної звуковимови є правильне мовленнєве дихання, або, як кажуть логопеди, мовленнєвий видих.

При вимові майже всіх звуків рідної мови мовленнєвий видих має бути спрямований і здійснюватись через рот (без часткового попадання у ніс). Виключенням є два «носових» звука [м] та [н].

Мовленнєвий видих слід не просто спрямувати в рот, а й направити в певне місце артикуляційного апарату, яке знаходиться ближче до виходу з ротової порожнини, ніж те місце, де утворюється звук. Це пов’язано з тим, що саме повітряний струмінь під час проходження між органами артикуляції створює звучання звуків. Якщо ж мовленнєвий видих налаштований інакше, послаблений, він не досягне місця творення звуку і звук буде неповноцінним.

Артикуляція

Після того, як повітря потрапило у рот дитини, його артикуляційні органи займають певні положення, необхідні для вимови конкретних звуків. Такі положення в логопедії називаються артикуляцією звуків. При неправильній артикуляції звук буде неточним.

Процес розвитку артикуляційної моторики займає одне з головних місць у логопедичній роботі з формування правильної звуковимови. Він включає в себе: вироблення у дитини повноцінних рухів органів мовленнєвого апарату, формування вміння переходити від простих артикуляційних рухів до складних, які будуть використовуватися в подальшому для правильної вимови звуків.

Під час виконання артикуляційних вправ можна використовувати різні вірші і тексти. Вони не тільки допомагають зацікавити малюка виконувати окремі рухи, а покликані також розвивати увагу, почуття ритму, удосконалити мовленнєвий (фонематичний) слух, збагатити словниковий запас.

Отже, ми з’ясували, що для успішного формування правильної звуковимови у дітей необхідна злагоджена робота трьох аспектів: мовленнєвого (фонематичного) слуху, мовленнєвого дихання та артикуляції. Якщо у Вас є сумніви щодо нормативного формування звуковимови у дитини, Ви можете скористатись послугами логопеда. Логопед проведе логопедичне обстеження дитини та підкаже найоптимальніші шляхи для попередження або ж подолання мовленнєвих порушень!

Вітаю, шановні батьки! Пропоную діткам виконати комплекс цікавих завдань на тему "Символи нашої держави. Вишиванка". 

https://vseosvita.ua/library/komplekt-zavdan-na-temu-den-vyshyvanky-566214.html 

Консультація для батьків дітей 6-річного віку 

ПОРАДИ БАТЬКАМ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

ЯКЩО ХОЧЕШ ДИТИНУ НАВЧИТИ ПИСАТИ ГРАМОТНО,
СПОЧАТКУ НАВЧИ ЇЇ ЧІТКО І ПРАВИЛЬНО ВИМОВЛЯТИ,
ПРОГОВОРЮВАТИ СЛОВО, РЕЧЕННЯ, ТЕКСТ,
ЧІТКО КОЖЕН ЗВУК!
(П.С.ТОЦЬКИЙ)

На той час, коли Ваша дитина піде до школи, вона повинна володіти грамотною фразою, розгорнутою мовою, об’ємом знань, умінь і навичок, які передбачені програмою дошкільної освіти. Адже всі помилки, які роблять діти у мові, діти-школярі згодом переносять на письмо. А, враховуючи, що мовленнєвий розвиток продовжується ще і під час шкільного навчання, вони можуть спричинити різноманітні стійкі порушення у засвоєнні шкільних знань, насамперед з предметів мовного циклу: читання, письма, рідної мови. Порушення мовлення значно ускладнюють засвоєння дитиною іноземних мов, які у багатьох школах тепер вивчаються з 1 класу.

Вченими встановлено, що діти, які йдуть до школи з вадами мовлення, набагато гірше підготовлені до навчання, ніж діти з нормально розвиненою мовою. Такі діти мало і неохоче читають, отже мало знають, у них обмежений словниковий запас. Неуважне ставлення до мовлення дитини позначається не тільки на її техніці читання, але й грамотності.

Тому, якщо ваша дитина п’ятирічного віку говорить неправильно, навіть кілька звуків, їй потрібно відвідувати логопедичні заняття. А може ці недоліки самі пройдуть? До речі, так вважають немало батьків. Але доведено, що з віком дефект мови входять у звичку, закріплюються у слуховій пам’яті, важкі порушення впливають на розумовий розвиток дитини, якщо їй не буде надана відповідна допомога. Тому виховання чистої і правильної вимови всіх звуків рідної мови повинно бути завершене в дитячому садку.

Більшість батьків хвилює лише неправильна звуковимова дитини, і дуже рідко звертається увага на недорозвинення лексичної та граматичної ланок мовлення. Не забувайте, що всі сторони мовлення формуються, розвиваються і функціонують у єдності та нерозривно пов’язані між собою. Тому важливо коригувати звуковимову, збагачувати словник, формувати граматичні категорії (рід, число, відмінки, час, вид), зв’язне мовлення та розвивати мислення, увагу та пам’ять. Тільки за таких умов навчання буде всебічним і сприятиме гармонійному розвитку малюка.

Якщо усне мовлення дитина опанувала ще перед школою, то писемним їй ще належить оволодіти. Чим краще буде розвинене усне мовлення, тим легше буде опанувати читання й письмо. У багатьох дітей часто спостерігається нерізко виражене відставання у мовленнєвому розвитку, яке в дошкільному віці зазвичай не привертає до себе особливої уваги батьків, проте в подальшому може перешкоджати якісному навчанню і привести до появи специфічних помилок, зокрема на уроках української мови.

Дуже важливо виявити навіть найнезначніші відхилення мовленнєвого розвитку та виправити їх до початку навчання дитини грамоти. Батькам слід знати, що при нормальному мовленнєвому розвитку всі недоліки у вимові звуків дошкільником повинні зникнути не пізніше шестирічного віку. 

Показники мовленнєвого розвитку дитини:

ü володіє правильною звуковимовою;

ü регулює дихання і темп у процесі мовлення;

ü володіє силою, висотою, тембром голосу;

ü розуміє значення мовлення для людини;

ü використовує мову в різних цілях;

ü ефективно спілкується рідною мовою;

ü розрізняє рідну й чужу мови; виявляє інтерес до них;

ü має збалансований словниковий запас з кожної сфери життєдіяльності;

ü розмовляє грамотно, вживає прості й складні речення;

ü веде діалог невимушено, підтримує розмову на запропоновану тему;

ü дотримується мовленнєвого етикету у спілкуванні;

ü самостійно складає монологічні висловлювання різних типів;

ü отримує задоволення від читання (дорослим та власного);

ü вільно переказує знайомі літературні твори, зміст побаченого, розповідає напам’ять невеликі віршовані твори, складає і відгадує загадки;

ü має уявлення про речення, слово, склад, звук і букву як одиниці мовлення, вичленовує їх із мовленнєвого потоку;

ü володіє елементарними навичками роботи із схемами речення, складовими і звуковими схемами слів;

ü має навички звукового аналізу простих слів;

ü цікавиться читанням, робить спроби читати;

ü правильно сидить за столом, тримає олівець і ручку;

ü орієнтується на сторінці книжки, альбому, зошита, в межах клітинки та ліній у зошитах з лінованою основою;

ü координує рухи очей і кисті руки та впевнено рухається по площині, вздовж рядка при виконанні графічних завдань.

Поради вчителя – логопеда

батькам майбутніх першокласників

1.  Розмовляйте з малюком під час всіх видів діяльності, таких як приготування їжі, прибирання, гра, прогулянка і т.д. Говоріть про те, що ви робите, бачите, що робить дитина, що роблять інші люди, і що бачить ваша дитина.

2.  Спонукайте дитину до звуконаслідування, промовляння   правильних слів.

3. У власному мовленні будьте зразком для дитини. Вживайте всі частини мови, емоційно та інтонаційно забарвлюйте мовлення. 

4. У розмові з дитиною називайте якнайбільше предметів.

5. Заохочуйте прагнення дитини ставити запитання.

6. Ваші пояснення повинні бути простими і зрозумілими.

7. Коли дитина з вами спілкується, слухайте її уважно, будьте терплячі.

8. Не скупіться на винагороду – похвалу і поцілунок.

9. Кожен день читайте дитині книжки з яскравими малюнками, пропонуйте переказати почуте.

10. Більше залучайте дитину до ігор, розповідайте казки, розучуйте пісні, загадки, скоромовки, вірші.

11. Розвивайте дрібну моторику пальців рук. Приділіть значну увагу пальчиковій гімнастиці. Давайте можливість дітям самостійно вчитися шнурувати черевики, застібувати ґудзики, липучки, кнопки.

12. Малюйте разом з дітьми, ліпіть з пластиліну фігурки, складайте пазли і мозаїку.

13. Не позбавляйте дитину спілкування з однолітками та старшими дітьми.

14. Ні в якому разі не повторюйте неправильну вимову дитини!

15. Не можна карати дитину за те, що вона не в змозі виконати завдання стосовно мовлення.

16. Намагайтеся займатися з дитиною так, щоб вона не нудьгувала під час занять. Інтерес — найкраща з мотивацій.

17. Обов'язково робіть  гімнастику для руки:

•  випрямити кисть руки і по черзі притискати підмізинний палець до мізинця, середній — до вказівного;

•  долоньку прикласти до столу і по черзі згинати середні, вказівні, великий пальці, інші пальці при цьому повинні поступово підніматися вгору;

•  пальці розімкнути якомога ширше й повільно зімкнути їх;

•  стиснути пальці в кулак і обертати кисть у різних напрямках;

•  долоньку покласти на стіл, піднімати пальці по черзі, повторити у зворотній послідовності;

•  затиснути ручку середнім і вказівним пальцем, згинати й розгинати ці пальці, стежити, щоб ручка не опускалася нижче великого пальця;

•  однією рукою зібрати в кулак 10-15 олівців, що лежать на столі, беручи їх по одному, потім так само по одному покласти олівці на стіл;

•  затиснути ручку другими фалангами вказівного й середнього пальців, і робити «кроки» по поверхні стола.

Як розвинути дрібну моторику рук дитини?

•  Розминати пальцями тісто, глину, пластилін, м'яти паралонові кульки, губку.

•  Катати по черзі кожним пальцем дрібні намистини, камінчики, кульки.

•  Плескати в долоні тихо, голосно, в різному темпі.

•  Нанизувати намистини, ґудзички на нитки.

•  Зав'язувати вузли на товстому і тонкому шнурках.

•  Заводити будильник, іграшки ключиком.

•  Штрихувати, малювати, розфарбовувати олівцем, крейдою, фарбами, ручкою і так далі.

•  Різати ножицями.

•  Конструювати з паперу (орігамі), шити, вишивати, в'язати.

•  Робити пальчикову гімнастику.

•  Малювати візерунки по клітинках в зошиті.

•  Займатися на спортивному майданчику або вдома на швецькій стінці, де потрібний захват пальцями (кільця, драбина та ін.).

     Успіхів вам, шановні дорослі, у відповідальній справі - підготовці дитини до школи!!! 

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВАША ДИТИНА НЕ РОЗМОВЛЯЄ?

Опанування мовлення залежить від багатьох факторів, і причини затримки мовленнєвого розвитку можуть бути різними.

Один із важливих факторів, що обумовлюють затримку мовленнєвого розвитку, - це порушення інтелекту. На що необхідно звернути увагу батькам? Дітям із порушеннями інтелекту не тільки властиве затримання мовленнєвого розвитку, але й виражене порушення психічного і фізичного розвитку. Дитина починає значно пізніше тримати голівку, сидіти, повзати, ходити тощо. У неї не формуються навички самообслуговування (малюк не їсть самостійно, не проситься на горщик…). Діти з порушеннями інтелекту, як правило, неохайні, поводять себе неадекватно, а емоції в них одноманітні: задоволення – ситість, невдоволення – біль, холод тощо. Досить часто таким малюкам властива агресивна поведінка. Дитині подобаються нові іграшки, однак вони швидко їй набридають. Ігри малюків одноманітні, їхня міміка бідна, а мовлення монотонне. У такому разі слід звернутися на консультацію до психоневролога, провести об’єктивне обстеження дитячого організму.

Якщо встановлено інтелектуальне порушення, допомогу такій дитині повинен надати олігофренопедагог.

Також серйозний фактор порушення мовленнєвого розвитку – це порушення слуху. Навіть у разі його незначного зниження мовленнєвий розвиток може значно затримуватися. Якщо ваша дитина часто страждає на простудні захворювання, отити або у членів родини є порушення слуху, поспостерігайте за дитиною в домашніх умовах і проведіть декілька експериментів.

·        Чи реагує дитина на зміну гучності телевізора, магнітофона?

·        Чи уважно дивиться на ваші губи (якщо так, говоріть, прикривши рот рукою) і чи не намагається постіно повернутися до вас одним і тим самим боком (тим вухом, яке краще чує)?

·        Придбайте декілька пар іграшок, які видають звуки. В одній іграшці з пари приберіть звучання, запропонуйте дитині одну пару (іграшку, яка звучить і не звучить). Простежте за тим, як швидко дитина виявить і чи виявить взагалі, що одна з іграшок не видає звуків. Повторіть те саме з рештою іграшок.

·        Поспостерігайте за швидкістю реакції на звук, покликавши дитину тихим голосом на відстані 5-6 м. (Необхідно пам’ятати, що реакція дитини на гучні кроки, удари дверей, стукіт тощо пов’язана з тактильно-вібраційним відчуттями, тому її не можна розглядати як суто слухову.)

·        Візьміть декілька добре відомих дитині предметів, покладіть їх на стіл, посадіть дитину на руки та поясніть, що за проханням іншого члена родини вона повинна показати той або інший предмет. Інший член сім’ї повинен відійти від дитини на 5-6 м і пошепки, прикривши рот, називати по черзі предмети, що лежать на столі. Дитина повинна правильно показати предмет, прикривши одне вухо. Те саме має повторити, прикривши друге вухо. Якщо дитина не може правильно показати предмети, спробуйте підійти ближче. Обов’язково повторіть спробу в інший час, щоб упевнитися в порушенні слуху.

Якщо виникли сумніви щодо гарного слуху в дитини, необхідно провести об’єктивне обстеження (аудіограму). У разі виявлення порушень слуху допомогу дитині має надати сурдопедагог.

Які фактори призводять  до затримки мовленнєвого розвитку як до особистого мовленнєвого порушення? Згадайте, як протікала ваша вагітність, чи страждали на токсикоз, чи була загроза викидня? Чи мали хронічні, інфекційні або простудні захворювання? Чи приймали ліки, які саме? Які стресові ситуації переживали? За якого терміну і як проходили пологи? Яким було передлежання плоду? Чи довго тривав безводний період? Чи відразу закричав малюк, чи необхідно було провести реанімаційні заходи? Уважно вивчіть медичну картку дитини. Чи відмічені там гіпоксія, гіпотрофія, асфіксія плоду? Чи перебуває ваша дитина на обліку в невропатолога і з яким діагнозом? Висновки невропатолога, що найчастіше зустрічаються за мовленнєвих порушень: пренатальна енцефалопатія, м’язова дистонія, гіпо-, гіпертонус тощо. Чи має місце порушений моторний розвиток: малюк пізніше почав повзати, сидіти, ходити; порушена послідовність етапів (спочатку пішов, потім почав повзати); пропущено той чи інший етап, найчастіше повзання. Зверніть увагу на ранній мовленнєвий розвиток дитини. Чи вчасно з’явилися гуління й лепет, чи активні вони були? Дайте відповідь на запитання: чи спілкуються в сім’ї однією, двома чи більше мовами. (Білінгвізм у родині – одна з причин затримки мовленнєвого розвитку, що часто призводить до серйозних порушень мовлення дитини. Рекомендовано до моменту становлення мовлення спілкуватися з дитиною однією мовою – тою, якою розмовляє мати.)

Отож, патологія вагітності та пологів, неврологічна симптоматика, легка затримка чи дисгармонійність моторного розвитку, відхилення від мовленнєвого розвитку вже на ранніх етапах, білінгвізм можуть призвести до порушення мовлення дитини, що можна виявити на другому-третьому роках життя в затримці мовленнєвого розвитку.

Після того, як ви впевнилися, що затримка мовленнєвого розвитку не пов’язана з порушенням інтелекту й фізіологічного слуху (або іншими причинами), а викликана порушенням власне мовленнєвої функції, вам потрібно звернутися до логопеда.  Він поставить вас на диспансерний облік і дасть рекомендації для домашньої роботи.

Ось кілька порад Вам, шановні батьки, чим зайняти дитину під час карантину або канікул...

ЧОМУ ДИТИНА ПОГАНО ГОВОРИТЬ? 

Кожна мама, якій одного разу довелося звернутися на допомогу до логопеда, завжди ставить запитання: „Чому дитина погано говорить?” Фахівці твердять, що причини цього можна визначити лише під час детального обстеження. Тільки після цього можна розпочинати заняття, що в першу чергу спрямовані на усунення причини недоліків мовлення. Це може бути невідповідність до вікових можливостей дитини (якщо у два роки дитина замінює звук [ш] на звук [с], брак уваги, що приділяється, зі сторони дорослих на розвиток мовлення дитини (якщо батьки зводять до мінімуму звичайне спілкування), наявність анатомічних вад („вовча паща”, коротка або зрощена під’язикова зв’язка, неправильний прикус), порушення слуху (загального або фонемного), зміни з боку нервової системи (заїкання, дизартрія). Дуже важко діти переносять двомовність у сім’ї. Вони „плутаються” в безлічі схожих звуків, оскільки в різних мовах за одними й тими самими буквами часто приховуються різні звуки, тому діти користуються тільки тим звуком, який легше вимовляється (наприклад, буква „г” в російській і українській мовах). Навіть наявність меншої дитини в сім’ї може спричинити спотворення в мовленні старшої, яка, бажаючи також стати маленькою, починає наслідувати меншу. Отже, на вимову дитини може вплинути що завгодно. Але всі перелічені причини спостерігаються лише у 30 % дітей із порушеною вимовою. Що у решти? Елементарна м’язова незрілість мовленнєвого апарату, недостатня його рухливість і пластичність.

Ось чому артикуляційна гімнастика – це найголовніший ступінь на шляху до правильної вимови. Адже язик – це м’язовий орган, і для того щоб потім правильно заговорити , потрібно навчити його набувати правильної пози, виробити силу, щоб її утримати, витривалість, щоб довго не втомлюватися.

Зазвичай дитина починає „вивчати себе” на другому-третьому році життя. Яка реакція буває у батьків? „Витягни пальці з рота!” „А дарма! – твердить логопед Н. Даниленко. – Якщо пальці у дитини чисті, не відохочуйте пізнати невідоме. Краще покажіть, що у вас також є язик, що він уміє робити ось так, так і так. Підкажіть, що його можна побачити в дзеркалі. Це буде перший масаж язика, перші прості вправи. Однорічного малюка вже можна покатати на „конячці”, посадивши його татові на плечі. Нехай тато не мовчить, коли „їде”, а клацає язичком, створюючи звук цокоту копит.

Дитині, звісно ж, це сподобається, захочеться повторити, а як повідомити про це дорослим, якщо говорити вона ще не вміє? Будьте певні, що це бажання перетвориться на необхідність заклацати язичком. І малюк тренуватиметься, поки у нього не вийде. Це дуже складна вправа артикуляції, але вона значно легше дається немовлятам, тому що дуже нагадує смоктальний рефлекс, ніж чотирирічним малюкам, у яких цей рефлекс уже зник.

Які ще вправи може виконати малюк?

„Вовк”. Попросіть малюка показати, як виє вовк (витягнути губи вперед і вимовити звук „у-у-у”). Якщо дитина не може витягнути губи, її слід навчити дути в трубочку (починаючи дути в трубочку більшого діаметра, поступово його зменшуючи).

„Кошеня”. Попросіть дитину похлебтати, як кошеня, швидко висовуючи і втягуючи губи.

„Бульбашка”. Навчіть малюка надувати щоки і різко розривати змичку губ.

Важливо навчити дитину користуватися серветками, але не менш важливо й уміти облизуватися. Адже це влучення язиком у ціль, навчання його підійматися вгору із загинанням. Спеціально намастіть верхню губу медом або варенням, нехай тренується. Дитині сподобається.

Таким чином, язикову гімнастику можна починати змалечку, виконуючи окремі вправи. Чому окремі?

Тому ще це вимагає посидючості й підвищеної уваги, яких у маленької дитини ще недостатньо. А ось у віці трьох років можна запропонувати вже цілий комплекс. Але якщо посадити малюка і вказувати йому робити так, а потім ось так, то він і хвилини не витримає. Дитині потрібна казка про язичок, який мешкав у своєму будиночку (в роті), і ось одного разу... Придумати можна все що завгодно, головне – утримувати увагу дитини. Отже, сідаємо перед дзеркалом разом із мамою, як перед телевізором, дивитимемося і слухатимемо історію, яка одного разу відбулася з язичком, наприклад таку:

„Прокинувся язичок рано-вранці, визирнув у віконце (просунути язик крізь губи), подивився на небо і сказав: „Здрастуй, сонечко!” (потягнутися до носика), а потім подивився на землю, чи висушило сонечко вчорашні калюжі? (Потягнутися до підборіддя.) Озирнувся в кімнаті на годинник (рот відкритий, горизонтальні рухи язиком із куточка рота в куточок, як маятник ходиків) і зрозумів, що час іти снідати. Прийшов на кухню, взяв чашку (рот відкритий, загнути кінчик язика вгору й утримати в такому положенні п’ять секунд, не торкаючись піднебіння і зубів) і попив молочка (хлебтальні рухи), умився (облизування), почистив зуби (горизонтальні рухи по поверхні верхніх і нижніх зубів, зовнішній і внутрішній їх стороні) і зібрався гуляти, але виявив, що він замкнений удома на замок (губи в усмішці, зуби стулити). Спробував пролізти в щілинку (штовхнутися язиком у зціплені зуби), але нічого не вийшло. Тоді він вирішив навести порядок у будинку. Почав складати іграшки на полички (вертикальні рухи по внутрішній стороні щік), зняв павутину зі стелі (провести кінчиком язика по піднебінню), позамітав підлогу (горизонтальні рухи під язиком) і знайшов ключик від замка. Можна йти гуляти! У дворі він гойдався на гойдалці (кілька разів рухи вгору-униз), грав у футбол (штовхнутися язиком то в одну щоку, то в другу), поїхав на конячці (клацання язиком), пішов у ліс, назбирав  повний кошик грибів (широкий язик „приклеїти” до піднебіння і відкрити рот). А потім сів на пеньок і заграв на гармошці (розтягування вуздечки)”.

Коли дитина навчиться швидко й правильно все виконувати, можна попросити її стати вчителем і навчити все це робити якусь іграшку.

  Таким чином, у щоденній грі м’язи язика міцнішатимуть. Це пришвидшить процес становлення звуків. Якщо ж вашій дитині вже виповнилося більше, ніж п’ять років, а ще не відбулася нормалізація мовлення тоді не обійтися без постановки звука. Але це робиться дуже швидко й легко, і навіть без допомоги логопеда, а наслідуванням, якщо язик уміє здійснювати будь-які рухи, якщо дитина може вільно ним управляти.

На 3 – 4-му році життя у дітей різко збільшується потреба спілкуватися, дуже швидко відбувається накопичення пасивного словника. У цьому віці дитині дуже потрібен слухач. Їй хочеться розповісти про все, але бракує запасу слів в активному словнику. Тому малюка говорить поволі, збивається, заїкається, повторюється. У жодному випадку не можна підганяти дитину, оскільки це може спричинити нервове заїкання, не можна переривати хід її думок, оскільки можна знеохотити розмовляти взагалі. Будьте терплячими до свого „оратора”. Утішайте себе думкою про те, що повторюючи одне й те саме слово десятки разів (нехай неправильно, нехай проковтнувши його закінчення), дитина продовжує тренувати м’язи артикуляційного апарату. Ваше завдання – дати дитині джерело емоцій, а потім просто її вислухати. Якщо дитина сама не виявляє бажання розповісти, ставте навідні питання, нехай вчиться висловлюватися.

Отже, шановні батьки! Намагайтеся знайти для спілкування з дитиною хоч би півгодини на день. Вимкніть телевізор або радіо, на декілька секунд забудьте про свої проблеми і послухайте те, що говорить дитина: разом посмійтеся або поплачте, знайдіть вихід із складних ситуацій, що виникли у її житті. Так ви навчите дитину бути комунікативною, відкритою.

Якщо дитина спілкуватиметься, вона навчиться під час спілкування не тільки висловлювати свої думки, але й постійно порівнюватиме своє мовлення з мовленням оточуючих, помічатиме у своєму наявні недоліки, намагатиметься їх виправити. І все виявиться навпаки, якщо дитина уникатиме спілкування.        

Роль дорослого у формуванні мовлення малюка

Неодмінною умовою для всебічного розвитку дитини є його спілкування з дорослими. Дорослі - охоронці досвіду, накопиченого людством, знань, умінь, культури. Надіслати цей досвід можна не інакше як за допомогою мови. Мова - "найважливіший засіб людського спілкування". 

Серед багатьох важливих завдань виховання і навчання дітей дошкільного віку в дитячому садку є навчання рідною мовою, розвиток мовлення і словника, мовного спілкування. Це спільне завдання складається з ряду спеціальних, приватних завдань: виховання звукової культури мовлення, збагачення, закріплення та активізації словника, вдосконалення граматичної правильності мовлення, формування розмовної (діалогічної) мови, розвитку зв'язного мовлення, виховання інтересу до художнього слова, підготовки до навчання грамоті. 

Володіння рідною мовою - це не тільки вміння правильно побудувати речення, хоча б і складне (Я не хочу йти гуляти, бо на вулиці холодно і сиро). Дитина повинна навчитися розповідати: не просто назвати предмет (Це - яблуко), але й описати його, розповісти про якусь подію, явище, про послідовність подій. 

У формуванні зв'язного мовлення чітко виступає тісний зв'язок мовного і розумового розвитку дітей, розвитку їх мислення, сприйняття, спостережливості. Щоб добре, складно розповісти про що-небудь, потрібно чітко уявляти собі об'єкт розповіді (предмет, подія), вміти аналізувати, відбирати основні (для даної ситуації спілкування) властивості та якості, встановлювати причинно-наслідкові, часові та інші відносини між предметами і явищами .

Другий рік життя

Починається період активного розвитку мовлення. Дитина з кожним днем стає все більш самостійною, активною та проявляє більший інтерес до навколишнього світу. Продовжує розвиватися здатність малюка до наслідування. Значно поширюється запас слів, які дитина розуміє. На прохання дорослого малюк дає певні предмети , вказує на знайомі обличчя, іграшки, картинки. Впізнає своє зображення в дзеркалі, знає своє ім'я. Дитина вже не чекає, коли дорослий почне з нею розмову, а сама починає звертатися, коли хоче їсти, або не може одягнутися. Фрази з двох-трьох слів - є найчастішими висловлюваннями малюка в цьому віці. На цьому етапі фраза є простою та граматично не оформленою.

Третій рік життя

Між 2 та 3 роками активно формується фразове мовлення. Висловлювання дитини стають граматично оформленими. Діти в цьому віці починають засвоювати граматичну будову мовлення: засвоюють відмінкові закінчення, узгоджують прикметник з іменником, використовують деякі прийменники (на, у), оволодівають навичками використання в мовленні форм однини та множини іменників. До трьох років у дитини формуються всі основні граматичні категорії. Відбувається активне зростання словникового запасу. Дитина в цьому віці активно наслідує однолітків та грає в колективні ігри.

Четвертий рік життя

Відбувається істотне покращення в мовленнєвому розвитку. Дитина знає назви багатьох оточуючих предметів. Вона узагальнює їх, тобто розрізняє різні групи предметів та називає їх: посуд, одяг, іграшки, тварини і т.д. Діти 4-го року життя користуються в мовленні простими і складними реченнями. Найбільш розповсюджена форма висловлювання - просте поширене речення "Ми з мамою ходили в магазин за хлібом", "Я люблю грати великою машиною". Ваша дитина говорить велику кількість слів, але вимова звуків ще недостатньо чітка. Малюк може добре вимовляти слова, які складаються з двох складів, але при вимові слів з трьох-чотирьох складів може допускати помилки: пропустити цілий склад, переставити склади місцями, пропустити деякі приголосні звуки в середині слова.

П'ятий рік життя.

Словниковий запас дитини досягає 1500-2000 слів. В своїх висловлюваннях дитина використовує майже усі частини мовлення. Дитина продовжує засвоювати узагальнюючі слова. Відбувається інтенсивний розвиток граматичної будови мовлення, але дитина ще може допускати граматичні помилки: не завжди вірно використовує відмінкові закінчення, іноді неправильно узгоджує між собою слова. Дитина в цьому віці починає висловлювати особисту думку з приводу якихось подій, розмірковує про оточуючі предмети. За допомогою дорослих малюк переказує казки, повторює невеликі вірші. У більшості дітей в цьому віці покращується звуковимова: правильно вимовляють свистячі звуки (с, з, ц), починають вимовляти шиплячі звуки (ш, ж, ч), але ще можуть замінювати їх один-одним (наприклад, шапка - "сапка", жовтий - "зовтий"). Звук р в цьому віці діти ще можуть замінювати на й, л або ль (наприклад, рак - "йак", риба - "либа", пиріг - "пиліг").

Шостий рік життя

До кінця шостого року життя активний словник дитини складає від 2500 до 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними та точними. В п'ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, що говорить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення - монологічним мовленням. В висловлюваннях дитини з'являються складні речення (Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу). В мовленні дитини з'являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені ( паперовий літак, дерев'яний стіл). Дитина використовує синоніми та антоніми. Дитина вже правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови. В мовленні п'ятирічних дітей з'являються присвійні прикметники (собача лапа, заячі вуха), складні прийменники (з-за, з-під). В цьому віці дитина вже оволодіває різною складністю складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки (ш, ж, ч) та звуки р, рь. Але у деяких дітей ще можуть відмічатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної вимови.